МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра охорони праці / Лабораторна робота №3 (7) з дисципліни “ Основи охорони праці ” на тему: “ Дослідження та розрахунок природнього освітлення” Варіант №9  Львів – 2015 Тема роботи – дослідження та розрахунок природнього освітлення. Мета роботи: вивчити питання нормування природної освітленості робочих зон, навчитись вимірювати і визначати освітленість, потрібну для виконання різних видів зорової роботи, провести розрахунок природного освітлення. Теоретична частина Ефективність виробництва, якість продукції, що випускається, і продуктивність праці на підприємствах залежить від раціонального використання природного і штучного освітлення. При раціональному освітленні виробничих приміщень і робочих місць усувається стомлюваність, підвищується безпека праці і знижується травматизм. Тривала робота в умовах недостатньої освітленості приводить до професійного захворювання ока – міопії (короткозорості). 1.1. Основні світлотехнічні терміни та визначення Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S). Одиницею освітленості е люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м1, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен. Робоча поверхня — поверхня, на якій проводиться робота і на якій нормується чи вимірюється освітленість. Умовна робоча поверхня — умовно прийнята горизонтальна поверхня, що розміщена на висоті 0,8 м від підлоги. Об'єкт розпізнавання — предмет, що розглядається, окрема його частина чи дефект, які необхідно розпізнавати в процесі роботи. Коефіцієнт відбиття поверхні (ρ) — відношення світлового потоку, відбитого від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Види виробничого освітлення Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла; суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. 1.3. Природне освітлення Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення. Нормування природного освітлення Природне освітлення, як правило, передбачається у всіх приміщеннях з постійним перебуванням людей. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, що визначені відповідними "Будівельними нормами та правилами" (ДБН В.2.5-28-2006), а також приміщення, облаштування яких дозволено в підвальних поверхах будівель. Оскільки природне освітлення змінюється залежно від широти місцевості, пори року, часу дня, метеорологічних умов для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень, використовують відносний показник — коефіцієнт природного освітлення (е): е=КПО= Е вн Е зовн ×100% (1) де Евн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим). Езов — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу. Виділяють 8 розрядів зорової роботи в приміщенні, який залежить від об’єкта розрізнення, фонду в якому розташований об’єкт і контрасту. I – < 0,15 II – 0,15 - 0,3 III – 0,3 – 0,5 IV – 0,5 - 1 V – 1 - 5 VI – > 5 VII – > 5 (робота із цвітними об’єктами) VIII – > 8 2. Прилад для вимірювання освітлення. Для вимірювання і контролю освітленості використовується переносний люксметр Ю116. Принцип дії люксметра заснований на фотоелектричному ефекті. Складається прилад з двох основних частин: селенового фотоелементу з насадками і вимірювача з міліамперметром. На передній панелі вимірювача є кнопки перемикача і табличка із схемою, що...