Міністерство освіти і науки України Коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету
КУРСОВА РОБОТА
Київ 2020
Коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету
Циклова комісія економіки та підприємництва
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
Економіка підприємства
на тему:
Власні фінансові ресурси підприємства і джерела їхнього формування
Студентки:
Групи: 203-ОП
Курсу: ІІ
Спеціальності: Облік і оподаткування
Керівник
____________
Є. В. КОВАЛЬОВА
Оцінка
__________________
Зміст Вступ . 4 Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів підприємства . 6 1.1. Поняття про фінансові ресурси підприємства та їх види . 6 1.2. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств . 14 Розділ 2. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства 24 2.1. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства 24 2.2. Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства .. 30 2.3. Напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприємства у сучасних умовах 35 2.4. Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства . 43 Висновки
. 49 Список використаної літератури та джерел .. 52 Додатки . 55
Вступ
Актуальність теми. Основною метою управління фінансовими ресурсами на підприємстві є їх оптимізація, тобто процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.
Тому комплексна розробка теоретичних і практичних питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах, а також визначення напрямів підвищення їх ефективності є актуальною проблемою сьогодення, що і стало причиною вибору теми магістерської роботи.
Питаннями формування та використання фінансових ресурсів займалися такі вітчизняні вчені, як М. Д. Білик, І. О. Бланк, О. Д. Василик,
І. В. Зятковський, Л. О. Лігоненко, В. М. Опарін, К. В. Павлюк, А. М. Поддєрьогін та інші. Над дослідженням проблем функціонування фінансових ресурсів підприємств працювали російські та зарубіжні вчені Ю. Брігхем,
Р. Брейлі, В. В. Бочаров, Г. Дональдсон В. В. Ковальов, С. Майєрс,
Дж. С. Мілль, В. М. Родіонова, М. В. Романовський, В. А. Слєпов, та ін.
Наукова новизна курсової роботи полягатиме у комплексному дослідженні теоретико-організаційних засад формування та використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах та розробці практичних рекомендації щодо їх оптимізації.
Мета і завдання. Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо фінансових ресурсів підприємства, аналізу їхнього формування та використання, а також пошуку сучасних методів щодо їх покращення.
Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких основних завдань: розглянути економічну сутність та види фінансових ресурсів і дати їм характеристику; виокремити джерела формування фінансових ресурсів підприємства; уточнити напрямки використання ресурсів підприємства; проаналізувати джерела формування фінансових ресурсів; провести моніторинг динаміки формування та структури фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах; провести оцінку ефективності використання фінансових ресурсів підприємства; дослідити напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприємства у сучасних умовах; виявити шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є фінансові ресурси підприємства.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, закони України, фінансова звітність.
Методи дослідження. У роботі використовуються метод аналізу, метод синтезу, метод формалізації.
Інформаційна база. Інформаційною базою наукового дослідження є фінансова звітність підприємства СГВК «Олійники».
Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів підприємства 1.1. Поняття про фінансові ресурси підприємства та їх види
Фінанси підприємств є складовою частиною фінансової системи і вони займають вагоме місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони використовуються у сфері суспільного виробництва, де утворюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід.
Саме через це від стану фінансів підприємств залежатиме ступінь задоволеності суспільних потреб та фінансової стійкості країни.
Підприємства вступають у фінансові відносини з метою формування та використання фінансових ресурсів, належна забезпеченість якими оптимальна структура та ефективне використання яких є умовою успішного функціонування будь-якого підприємства.
Щодо визначення економічної природи такої категорії, як фінансові ресурси підприємств існує безліч точок зору українських та зарубіжних вчених, а саме: Білоліпецький В. Г., Буряковський В. В., Василик О. Д., Вознюк Г. Л., Лігонен- ко Л. О., Гуляєва Н. М., Гринюк Н. А., Завгородній А. Т., Зятковський І. В., Кол- чина Н. В., Мерзляков І. В., Опарін В. М., Павлюк К. В., Поддєрьогін А. М., Романенко О. Р., Смовженко Т. С., Юрій С. І..
Основним моментом у процесі наукового дослідження фінансових ресурсів підприємств, як економічної категорії, є визначення поняття “фінансові ресурси підприємства”.
Завгородній Т. С., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. визначають фінансові ресурси як сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання [7, с. 356].
Павлюк К. В. вважає фінансовими ресурсами підприємства грошові нагромадження і доходи, які утворюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб [5, с. 7].
Буряковський В. В. визначає фінансові ресурси підприємств як грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, валового внутрішнього продукту, національного доходу і використовуються для здійснення поставлених цілей підприємства [13, с. 135].
Зятковський І. В. вважає фінансовими ресурсами підприємства суму грошових резервів і надходжень цільового призначення, якими розпоряджається підприємство на правах власності, повного господарського відання і оперативного управління та використовує на статутні потреби.
Лігоненко Л. О., Гуляєва Н. М., Гринюк Н. А. фінансовими ресурсами підприємства вважають сукупність грошових коштів, сформованих із метою фінансування розвитку підприємства в майбутніх періодах. Фінансові ресурси у діяльності підприємства є одним із основних факторів виробництва, формують його виробничий потенціал разом із трудовими та матеріальними ресурсами. Вони спроможні регулювати дохід у різних сферах діяльності підприємства та у процесі свого функціонування забезпечать інтереси різних суб’єктів економічних відносин [4, с. 194 - 195].
Поддєрьогін А. М. фінансові ресурси трактує як грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства. Таким чином до фінансових ресурсів він відносить усі грошові фонди й ту частину грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі [8, с. 412].
Опарін В. М. - описує фінансові ресурси підприємства як суму коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства [5, с. 133].
Білоліпецкий В. Г. і Мерзляков І. В. фінансові ресурси розділяють на внутрішні, які в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку та амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді стійких пасивів, та залучені [7, с. 52].
Колчина Н. В. визначає фінансові ресурси підприємства як сукупність власних грошових доходів і надходжень із зовні (залучені і позикові кошти), призначених для виконання фінансових зобов’язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов’язаних з розширенням виробництва [5, с. 12].
Юрій С. І. трактує фінансові ресурси підприємства як грошові фонди, що створюються в процесі розподілу та використання ВВП за певний проміжок часу [7, с. 28].
Романенко О. Р. під фінансовими ресурсами підприємства розглядає акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб [6, с. 80].
Велика кількість авторів, розглядаючи фінансові ресурси як сукупність грошових коштів наголошують при цьому, що потрібно розрізняти категорії фінансів і грошей, виходячи з їх економічної сутності та функцій. А відомий український вчений-економіст Василик О. Д. вважає, що не всі грошові ресурси є фінансовими ресурсами. Поняття «грошові ресурси» значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові ресурси стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання [14, с. 75].
Такі вчені як Буряковський В. В., Зятковський І. В. та Юрій С. І. характеризують фінансові ресурси підприємства з точки зору грошових фондів цільового призначення відрахування або надходження, що перебувають у розпорядженні підприємства.
Павлюк К. В. та Колчина Н. В. поряд із поняттям «фінансові ресурси підприємства» виділяють таке поняття як «капітал», тобто частина фінансових ресурсів вкладених у виробництво після завершення певного виробничого циклу яка принесе дохід. Тобто вони розглядають капітал як одну із форм фінансових ресурсів. Основна відмінність між фінансовими ресурсами та капіталом підприємства в тому, що в будь-який момент фінансові ресурси можуть бути більші або дорівнюватимуть капіталу підприємства. Ця рівність означає, що у підприємства всі фінансові ресурси перебувають в обігу та немає ніяких фінансових зобов’язань.
Рендович П. М. у своїй праці зазначає, що фінансовими ресурсами можуть бути лише грошові кошти, а капітал розглядає як кошти, що уже вкладені підприємством в оборот [6, с. 40].
Аналізуючи наведені визначення поняття «фінансові ресурси підприємства» можемо зазначити, що серед українських та зарубіжних науковців досі не існує однієї думки відносно визначення цього терміна та його ролі у процесі функціонування будь-якого підприємства. Різні класифікаційні дефініції фінансових ресурсів у економічній літературі дають змогу сформулювати власне їх визначення, а саме, фінансові ресурси підприємства - це наявні в розпорядженні підприємства кошти, які поділяються за двома ознаками: за їх видами та складом; за джерелами їх виникнення (формування).
Вони призначені для здійснення витрат на розширене відтворення, виконання фінансових зобов’язань перед фізичними та юридичними особами, економічного стимулювання. Фінансовим ресурсам підприємства властиві певні ознаки, що виражають грошові відносини, залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Здатність виконувати функцію платіжного засобу та рівень ліквідності активів є визначальними ознаками віднесення їх до складу фінансових ресурсів.
Можна виділити основні ознаки, які притаманні фінансовим ресурсам, відповідно до яких: формування та використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до правового та нормативного забезпечення, фінансові ресурси можуть належати суб’єктам господарювання різних організаційно-правових форм бізнесу, або бути зосереджені у суб’єктів фінансового ринку (банківських установах, інвестиційних фондах, компаніях спільного інвестування, тощо). Основними напрямами використання фінансових ресурсів є відтворення підприємств, соціальне забезпечення працівників, та задоволення інших потреб суб’єктів господарювання.
Фінансовим ресурсам підприємств притаманні такі властивості: фінансові ресурси мають стадію утворення; фінансові ресурси відображають відношення до власності; фінансові ресурси мають джерела формування і цілі використання; від джерел формування та напрямів використання залежить структура фінансових ресурсів підприємства [4, с. 290 - 294].
Фінансові ресурси підприємства мають певні власні ознаки, або характери- тики. Всі якісні характеристики фінансових ресурсів об’єднують у три групи: 1) загальноекономічні; 2) фінансові; 3) індивідуальні.
До загальноекономічних характеристик належать: накопичена вартість (її розглядають, з одного боку, як активи, що забезпечують рух вартості та дотримання необхідних вартісних пропорцій на всіх стадіях відтворювального процесу, а з іншого - як економічні ресурси, використання та розпорядження якими здійснюється на основі платності); об’єкт права власності (фінансові ресурси підприємств поділяють за ознакою права власності на власні та залучені фінансові ресурси. У своїй діяльності підприємство крім наявних власних ресурсів може використовувати й фінансові ресурси кредиторів та інвесторів, які можуть встановлювати певні умови та обмеження щодо їх використання. Ці умови можуть стосуватися часу використання, цільового спрямування та розміру плати за користування); об’єкт впливу фактора часу (фінансові ресурси підприємства постійно перебувають у часі. Тому для отримання однакових сум грошових коштів кращим є той варіант, який принесе кошти у коротший проміжок часу); фактор економічного та соціального розвитку (головним завданням для підприємства є його економічний розвиток. Досягнення економічного розвитку підприємства відбувається, з одного боку, - наявністю власних фінансових ресурсів, а з іншого - забезпеченням можливостей доступу до зовнішніх джерел фінансування).
До фінансових характеристик фінансових ресурсів підприємства відносяться: об’єкт фінансового управління (у функціонуванні та економічному розвитку підприємства та його практичній діяльності особлива увага приділяється фінансовим ресурсам. Вони є центральним елементом та об’єктом впливу фінансового менеджменту); джерело доходу (особливість фінансових ресурсів як джерела доходу є те, що вони діють відокремлено від інших факторів виробництва. Використання фінансових ресурсів як джерела доходу забезпечується формуванням грошових надходжень підприємства в фінансовій та інвестиційній ланках діяльності. Акумульовані фінансові ресурси використовуються для фінансування реальних та фінансових інвестицій з метою отримання доходу у майбутньому); джерело ризику (між доходом та ризиком постійно існує зв ’язок. Чим вищий рівень доходів, тим більший рівень ризику. Фінансові ризики є невід ’ємною частиною фінансової діяльності, а їх носієм ризику є фінансові ресурси); джерело погашення фінансових зобов’язань (для діяльності підприємства притаманна постійна кредиторська та дебіторська заборгованості. Така заборгованість може виникати перед державою, власниками, кредиторами та інвесторами і вона потребує погашення. Підприємства для погашення заборгованості найчастіше використовують фінансові ресурси).
Індивідуальні характеристики фінансових ресурсів включають в себе: активи з високою трансформаційною здатністю (особливість фінансових ресурсів в тому, що вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Для їх участі у процесі виробництва їх потрібно перетворити в інші активи); основний компонент фінансового потенціалу (фінансові ресурси визначають фінансовий аспект потенціалу підприємства. Ліквідність активів і здатність регулювати чисті грошові потоки є базовими елементами для оцінки платоспроможності, фінансової стійкості, кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства) [8, с. 263 - 265].
Вчені-економісти розподіляють фінансові ресурси підприємства за різними видами та ознаками. Мельнікова І. Є. виокремлює такі види фінансових ресурсів підприємства: 1) за кругообігом вона поділяються на: початкові фінансові ресурси - це ресурси з якими підприємство розпочинає свою діяльність; прирощені фінансові ресурси - це ресурси отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу - прибутку; 2) за характером використання виділяють: матеріалізовані фінансові ресурси - це ресурси вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес; ресурси, які знаходяться в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл; 3) за правом власності фінансові ресурси поділяють на: власні кошти, які надані державою з бюджету чи фондів цільового призначення; позичені кошти у формі кредитів [6. с. 72].
Опарін В. М. пропонує класифікувати фінансові ресурси підприємства за такими основними напрямами: за кругообігом: 1) початкові фінансові ресурси - ті, які знаходяться у статутному фонді; 2) прирощені - які одержало підприємством здійснюючи свою діяльність; за характером використанням: 1) матеріалізовані фінансові ресурси, що вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес; 2) оборотні кошти, що перебувають в обігу; за правом власності: 1) власні кошти підприємства (це може бути приватний, пайовий чи акціонерний капітал); 2) надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення; 3) позичені, до яких відносяться отримані кредити [5, с. 156].
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства [6, с. 299].
Як зауважує Н. І. Налукова формування достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використання є необхідною умовою прибуткової діяльності будь-якого підприємства. Фінансові ресурси у недостатньому обсязі негативно відображаються на виробничій і фінансовій діяльності підприємства [8, с. 171].
Отже, фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і нагромадження, які формує підприємство у процесі своєї господарської діяльності за рахунок власних, позикових і залучених джерел, і використовує для формування активів підприємства, грошових резервів, виконання фінансових зобов’язань, стимулювання працівників, а також для виконання інших завдань з метою забезпечення ефективного розвитку підприємства.
Запропоновані класифікації фінансових ресурсів підприємства дозволяють вибрати правильне співвідношення між власними і позиковими ресурсами, яке сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства, а також створить дієвий механізм управління. 1.2. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони створюють передумови для стабільного процесу виробництва, його постійного зростання, а також визначають конкурентоспро-можність підприємства на ринку.
Функціонування ринкової економіки в Україні можливе за умов зростання ефективності використання фінансових ресурсів. Для забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємствах має бути розроблена спеціальна фінансова політика, яка направляється на залучення фінансових ресурсів із різних джерел для його потреб у майбутньому [14, с. 236].
Ресурси підприємств є необхідною умовою їх функціонування та здійснення процесу розширеного відтворення у всіх формах та на всіх стадіях. Головною проблемою для підприємства є постійна недостатність власних фінансових ресурсів.
Формування фінансових ресурсів підприємства - це складний процес, який орієнтується на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем і з забезпеченням високої якості їх використання [9, с. 140 - 142].
На формування фінансових ресурсів підприємства впливають різні чинники, які у відношенні до підприємств доцільно поділяти на внутрішні та зовнішні чинники. Внутрішні чинники - це несистематичні чинники, які пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства, а зовнішні - це систематичні чинники, що не пов’язані безпосередньо з діяльністю підприємства, але впливають на неї.
До внутрішніх чинників належать: уточнення фінансових завдань; якісне управління фінансовими ресурсами; оптимізація партій продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат; розробка оптимальної структури виробництва з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції; налагодження роботи з посередниками та забезпечення взаємозв’язку збутової стратегії з виробничою; вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей; уточнення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в проміжку «ціна - якість»; аналіз ринку продукції; якість фінансового, управлінського та податкового обліку; розробка планів роботи з контрагентами та її погодження з фінансовим планом підприємства; планування маркетингової діяльності; аналіз цін конкурентів та пошук шляхів їх зниження; аналіз структури витрат підприємства та шляхи її оптимізації; оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства; характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.
До зовнішніх чинників відноситься: інфляція, зменшення або зростання цін на ресурси та розвиток фінансового ринку, стан розвитку фінансового ринку та стан економіки в цілому [15, с. 135 - 136].
Усі ці чинники мають вплив на формування фінансових ресурсів підприємства через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.
Забезпечення підприємства достатнім обсягом фінансових ресурсів, підвищення ринкової вартості та максимізація прибутку є основним завданням управління фінансовими ресурсами.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні та залучені кошти.
До власних коштів відносяться: статутний капітал - це капітал підприємства, який створений із внесків засновників, або з номінальної вартості акцій підприємства [18, с. 64]. Сума статутного капіталу зазначається в установчих документах. Він забезпечує врегулювання відносин власності та управління підприємством. Сума статутного капіталу не може бути меншою за суму, яка встановлена законодавством [14, с. 127 - 128]; амортизаційні відрахування - це поступове перенесення вартості основних фондів на виготовлені продукти [18, с. 64]. Вони є одним із найдешевших джерел фінансування, адже не оподатковуються і не потребують витрат на мобілізацію. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від норм амортизації, структури груп та їх балансової вартості [ 16, с. 57].
Підприємство повинно саме обирати метод нарахування амортизаційних відрахувань, що зможе прискорити процес оновлення основних засобів, підвищити продуктивність їхньої активної частини та збільшити розміри власних фінансових ресурсів підприємства: дохід - це кошти, які отримуються у результаті продажу товарів чи послуг; прибуток - це сума коштів на яку доходи більші за витрати.
До джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства належать ті кошти, які безпосередньо формуються із фінансово-господарської діяльності підприємства і їм належить велика частка у формуванні власного капіталу підприємства.
До залучених коштів підприємства належать: - отримані кредити; - пайові внески громадян; - мобілізовані на фінансовому ринку кошти; - кошти, які надходять до підприємства за рахунок випуску та емісії акцій; - кошти, які формуються у зв’язку з розподілом фінансових ресурсів між державним та місцевими бюджетами; - кошти цільових фондів, які надаються на безповоротній основі; - страхові відшкодування тощо. Залучені кошти надають змогу новим підприємствам сформувати свій капітал, а уже створеним підприємствам збільшити розмір свого капіталу [18, с. 65 - 66].
На підприємстві при формування фінансових ресурсів потрібно дотримуватися таких принципів: - урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства; - забезпечення відповідності обсягу залучених фінансових ресурсів обсягу сформованих активів; - забезпечення високоефективного використання фінансових ресурсів під час господарської діяльності підприємства, що передбачає дотримання певної відповідності між складовими фінансових ресурсів і напрямами їх використання; - забезпечення оптимальності структури джерел фінансування з позиції ефективного їх функціонування - цей принцип передбачає формування певного співвідношення між власними та позиковими ресурсами підприємства; - забезпечення мінімізації витрат щодо формування фінансових ресурсів із різних джерел - реалізація цього принципу пов'язана з розрахунком вартості кожної окремої складової фінансових ресурсів та залучення його із таких джерел, які б забезпечували мінімальні витрати з формування та використання певних видів власних та позикових фінансових ресурсів [14, с. 198].
Джерела формування фінансових ресурсів поділяються на власний та позиковий капітал. До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.
Позиковий капітал поділяється на довгостроковий та короткостроковий. Довгостроковий позиковий капітал включає в себе: довгострокові банківські кредити, довгострокові фінансові та інші зобов’язання. Короткостроковий позиковий капітал складається із короткострокових банківських кредитів, поточних зобов’язань за рахунками та кредиторської заборгованості.
Довгостроковий та короткостроковий капітал підприємства використовують для фінансування необоротних та оборотних активів та для проведення діяльності в результаті якої можна отримати дохід і прибуток та виконати свої зобов’язання перед контрагентами.
Отже, за джерелами формування фінансові ресурси можна структурувати таким способом: 1) кошти, які сформовані за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб у статутний фонд під час заснування підприємства; 2) ресурси, які формуються за рахунок доходів і прибутків від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, амортизаційних відрахування, цільових надходження, стійкі пасиви у вигляді кредиторської заборгованості; 3) ресурси, які розміщуються на фінансовому ринку від емісії акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, отримані банківські і комерційні кредити; 4) ресурси, які формуються за рахунок бюджетних інвестицій, державних дотацій та субсидій, страхових відшкодувань [10, с. 53 - 57].
Кожне джерело формування фінансових ресурсів має певні позитивні та негативні ознаки. Власним фінансовим ресурсам підприємства притаманні простота та швидкість залучення, забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, зниженням ризику банкрутства, збереженням повного управління і контролю з боку засновників. Обсяги залучення власних фінансових ресурсів підприємства обмежені. Це залежить від ефективної діяльності підприємства у попередньому періоді та його фінансових можливостей.
На відміну від власних фінансових ресурсів, позиковим притаманні широкі можливості залучення активів і зростання обсягів діяльності підприємства.
Однак залучення позикових коштів має певні труднощі. Використання позикових коштів підприємства збільшує ризик неплатоспроможності та зменшує його фінансову стійкість.
У сучасних умовах діяльності підприємства не можна надати перевагу якомусь одному джерелу формування фінансових ресурсів через негативні наслідки. При використанні лише власних коштів виникають проблеми з обмеженням зростання фінансового потенціалу підприємства, а використання позикових та залучених коштів у великих обсягах дійсно дає можливість виживання та прогресивного розвитку в умовах нестабільності, що значно підвищує ступінь ризику у фінансовій діяльності підприємств [12, с. 95 - 98]. Наявність значної питомої ваги власних фінансових ресурсів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств, тоді як висока частка позичених свідчить про певні фінансові проблеми [15, с. 9].
Співвідношення власних і позикових коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства формує показник структури капіталу підприємства, який є одним із найголовніших критеріїв оцінки фінансового стану підприємства.
Вибір варіантів залучення позикових коштів має бути привабливим лише за умови підтримання нормальної кредитної політики, врахуванні переваг та недоліків. Використання позичкового капіталу в багатьох випадках має свої плюси, так як заборгованість вигідна в період підвищення темпів інфляції, а плата за користуванням позиковим капіталом належить до валових витрат і не оподатковується. У сучасних умовах більш вигідніше користуватися власними фінансовими ресурсами, ніж позиковими. Велика частка позикових коштів підвищує ризик банкрутства, тому не дуже потрібно використовувати можливості залучення позикових коштів без особливої необхідності.
Костецький В. В. вважає, що у сучасних умовах підприємства повинні сформувати таку структуру фінансових ресурсів, яка б забезпечувала б зростання їх ефективної діяльності, платоспроможності, фінансової стійкості та мінімізувала можливі фінансові ризики [17, с. 48].
При залученні фінансових ресурсів можна використати такі стратегії, які мають внутрішню та зовнішню орієнтації: 1. Використання власних коштів для розширення ринкової частки. Така стратегія застосовується до широко- та вузькоспеціалізованих підприємств, які працюють на нестабільних ринках. Ця стратегія є малоприбутковою. 2. Об’єднання фінансових ресурсів великих та середніх підприємств для втілення ідей з захоплення нових ринків. 3. Використання усіх доступних джерел фінансування (позики, випуск акцій тощо) за для формування та реалізації перспективних інноваційних програм середніх та малих підприємств різних галузей. Стратегія є ризиковою, але високоприбутковою. 4. Залучення допоміжних коштів великих фірм - споживачів продукції в рамках співпраці з ними. 5. Перехресне фінансування (підрозділи, у яких акумулюються фінансові кошти, розподіляють їх з тими, у кого їх не вистачає).
Зовнішня орієнтація опирається на позикові кошти (облігаційні позики та банківські кредити), а внутрішня орієнтація - на власні (статутний капітал та прибуток).
Стратегія фінансування визначає: 1) оптимальне співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел залучення фінансових коштів; 2) ціну, яку підприємство може заплатити за ці кошти; 3) пропорції розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між підрозділами підприємств [4, с. 22].
Формування з різних джерел фінансових ресурсів дає можливість підприємству вчасно інвестувати кошти у нове виробництво, забезпечувати розширення й технічне переозброєння діючих основних засобів, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження та ін.
У ході формування фінансових ресурсів підприємств велику роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел. Застосування методів структури фінансових ресурсів у вчених відрізняються. Найбільш детальніше ця проблема розглянута у дослідженнях Бланка І. О., який виокремлює такі критерії оптимізації: 1) критерій максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності власного капіталу. Даний метод ґрунтується на різних варіантах розрахунків рівня фінансової рентабельності при різній структурі ресурсів. Дана структура виражається через такий показник, як ефект фінансового левериджу. Суть цього показника полягає у тому, що підвищення частки залученого капіталу призводить до зростання рентабельності власного капіталу. При цьому позитивний ефект буде лиш тоді, коли різниця між валовим прибутком та середнім розміром відсотка за кредит буде позитивним значенням; 2) критерій мінімізації вартості структури фінансових ресурсів. Даний критерій грунтується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення різних варіантів розрахунку середньозваженої вартості капіталу; 3) критерій мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей підхід пов'язаний з процесом вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства [8, с. 32].
При оцінці вартості окремих джерел фінансування є недоліки, через які не можна прийняти найкраще рішення навіть при використанні оптимальної структури. Найбільші з них такі: в більшості звертається увага тільки на плату за користування позиковими коштами без урахування додаткових витрат, не беручи до уваги те, що їх розмір може бути досить великим;
не звертається увага на фактор часу, який при довгостроковому фінансуванні впливає на вартість залучених коштів та платежів за користування ними і повернення боргу; критерій оптимізації не завжди є обгрунтованим; економіко-математичні моделі не враховують дуже важливих обмежень пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості та платоспроможності підприємств.
Ці недоліки впливають і на короткострокове фінансування і вони займають вагому часту при виборі варіанту фінансового забезпечення на тривалу перспективу [15, с. 79 - 80].
Аналіз формування фінансових ресурсів підприємства має здійснюватися за такою послідовністю: 1. На першому етапі аналізуються джерела формування капіталу: оцінка структури джерел фінансових ресурсів у цілому, аналіз джерел власних та позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості. 2. На другому етапі проводиться аналіз активів підприємства: аналіз складу і структури капіталу, аналіз оборотного капіталу та дебіторської заборгованості. 3. На третьому етапі проводиться аналіз ліквідності балансу підприємства, який передбачає певну перебудову активів за ознакою ліквідності і пасивів та ознакою терміновості їх погашення. Головною метою цього етапу є перевірка балансу надходження і витрачання фінансових ресурсів підприємства, тобто його здатність за певний період часу розраховуватись за своїми зобов’язаннями власним майном. 4. На четвертому, проводиться порівняння фінансових показників одного підприємства з іншими або за різні звітні періоди, таким чином розраховується узагальнюючий рейтинговий показник.
Для аналізу формування фінансових ресурсів підприємства перші 2 етапи є обов’язковими [12, с. 98 - 100].
Проблеми джерел фінансування підприємств притаманні кожному підприємству. На фінансову стійкість підприємства впливають власний, залучений і позиковий капітал. З одного боку він формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, а з іншого, являє собою зобов'язання перед конкретними власниками - державою, юридичними і фізичними особами. Підприємство, яке користується тільки власними фінансовими ресурсами, має досить високу фінансову стійкість, але цим підприємство скорочує темпи свого розвитку в майбутньому, не використовуючи додаткових джерел фінансування.
Отже, при формуванні фінансових ресурсів підприємства потрібно врахувати велику кількість внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на його функціонування. Усі підприємства залежать від взаємовідносин зі своїми партнерами, попиту на продукцію, тенденцій розвитку галузі, економіки країни та інших незалежних від підприємства чинників. Окрім того, внутрішні фактори, які включають в себе стан основних засобів підприємства та рівень їх механізації, обмеженість виробничої потужності, рівень кваліфікації працюючих та інші, які враховують певні особливості при формуванні величини та структури фінансових ресурсів.
Формування фінансових ресурсів із різних джерел надає можливість підприємству свідомо реагувати на зміни потреб ринку, розширювати асортимент своєї продукції та збільшувати масштаби виробництва. Під час формування ресурсів важливо притримуватися оптимального співвідношення між джерелами формування за для забезпечення нормальної фінансової стійкості підприємства [19, с. 144 - 145].
Розділ 2. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства 2.1. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства
Аналіз джерел формування фінансових ресурсів проведемо на основі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олійники».
Дане підприємство утворене шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. У своїй діяльності СГВК «Олійники» керується Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», Господарським кодексом та іншими законами України.
СГВК «Олійники» є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку та штампи із своєю повною назвою, здійснює господарську діяльність від його імені, за інтересами членів, на підставі повного господарського розрахунку та самофінансування.
СГВК «Олійники» було створено 20.03.2007 р. згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 34612821. Форма власності господарства - приватна.
Метою діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, дії направлені на ефективне прибуткове господарювання для задоволення потреб членів кооперативу, а також наповнення ринку збуту товарами і сільськогосподарською продукцією та здійснення інших видів діяльності. Дане підприємство знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул.
Спаська 3.
Аналіз фінансових ресурсів СГВК «Олійники» будемо проводити на основі балансу (форма 1) та звіту про фінансові результати (форма 2) за період 2015 - 2019 рр.
Кожне підприємство має джерела формування фінансових ресурсів, дане підприємство не є виключенням. Фінансові ресурси підприємства формуються із власних та залучених джерел. До власних ресурсів СГВК «Олійники» відносяться: амортизаційні відрахування, статутний капітал, дохід та прибуток. Розглянемо детальніше власні фінансові ресурси СГВК «Олійники», які представлені на рис. 2.1. / Рисунок 2.1. Власні фінансові ресурси СГВК «Олійники» за період 2015-2019
Отже, за даними рисунку 2.1, можна спостерігати за значним зростанням власних фінансових ресурсів СГВК «Олійники». З 2015 року до 2019 року сума власних фінансових ресурсів зросла у 2,8 рази, що для даного підприємства є позитивним явищем, так як зростання цієї частини коштів говорить про те, що підприємство успішно функціонує забезпечуючи зростання активів та обсягів його діяльності. Зростання власних фінансових ресурсів призводить до економічного зростання самого підприємства.
Найбільша частка у структурі власних фінансових ресурсів