ІНДИВІВДУАЛЬНЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ з дисципліни: «Контролінг» Варіант № 17 ВСТУП Ефективне економічне управління полягає в умінні передбачати ситуацію, вжити відповідні заходи щодо оптимізації співвідношення «витрати - результат», що забезпечить досягнення поставлених цілей та основних інтересів підприємства, таких як: зростання ринкової вартості підприємства, максимізація прибутку, забезпечення основним і оборотним капіталом, забезпечення інвестиціями і т.д. Контролінг є механізмом цього економічного управління, на розвиток і вдосконалення якого спрямовані зусилля зарубіжних і вітчизняних фахівців. За умов ринкової економіки концепція управління постійно змінюється, що спрямовано на вдосконалення прийняття управлінських рішень відповідно швидкому зовнішньому середовищу підприємства. Основна складність вибору вірної стратегічної мети для її досягнення стабільно функціонуючим підприємством стає перешкодою для тих підприємств, які діють незмінно. Мінливість може зруйнувати підприємство або змінить його основну мету на постійну реорганізацію. Для ефективного функціонування і досягнення стратегічних цілей підприємства за наявності нестабільного зовнішнього середовища особливої важливості набуває процес обґрунтування управлінських рішень, який називають контролінгом. Необхідність системної інтеграції аспектів управління бізнес-процесами стала однією з визначальних причин виникнення і запровадження системи контролінгу на підприємствах. Контролінг виступає інструментарієм забезпечення методичної бази для підтримки основних функцій управління, до складу яких входять планування, контроль, облік та аналіз, а також для оцінки ситуації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. [1] ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА Економічна сутність контролінгу. Фактори, що зумовлюють доцільність впровадження контролінгу в Україні Термін "контролінг" походить від англійського дієслова to control, в перекладі це дієслово має декілька значень, у тому числі в економічному аспекті означає "управління" і "спостереження". Виходячи з цього, можна зробити висновок, що контролінг покликаний вирішувати комплекс задач, пов’язаних із спостереженням, плануванням і управлінням. [2] В сучасній економічній літературі приводиться досить багато різноманітних визначень контролінгу. Контролінг – керівна концепція ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування. В. Майер Контролінг – функція в підтримку менеджменту. Р. Герсне Контролінг – управління прибутком. Контролінг – функція, організована в підтримку керівництву. П. Хорват Таким чином, контролінг не можна ототожнювати з функцією контролю, оскільки остання виконує лише незначну приватну функцію контролінгу. Контролінг є новим механізмом управління, який базується на межі поєднання економічного аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту. Контролінг виконує найважливішу функцію підтримки системи менеджменту і займається [3]: плануванням і постановкою мети (глобальних і локальних стратегій); збором, аналізом внутрішньої і зовнішньої інформації; цілеспрямованим управлінням, координацією і контролем. Контролінг повинен створювати систему ефективного управління фірмою, направлену на поступовий, ефективний, економічний і рентабельний її розвиток. Слід зазначити, що в Україні визначення цього поняття з’явилось лише на початку 90-х рр. у роботах різних науковців. Але все ж таки вітчизняним підприємствам контролінг зрозумілий поки що у вузькому сенсі, а саме як допоміжна технічна функція, яка потрібна для процесу виробництва і прийняття управлінських рішень. Аналіз діяльності вітчизняних компаній в умовах сьогодення дає змогу відчути тісний взаємозв’язок між економічною ефективністю та проблемою підвищення ефективності управління. Адже працездатність промислових підприємств багато в чому визначається, за допомогою ефективної управлінської діяльності, що забезпечує конкурентоспроможність організації [4]. Не можна не зауважити, що в мінливому середовищі, компаніям досить складно своєчасно реагувати на стрімкі зміни. Саме тому система управління сприяє підвищенню прибутковості підприємств і вона надзвичайно потрібна вітчизняним організаціям. Знання контролінгу обов’язкові, в першу чергу, завдяки сформованим та успішним підприємцям, управлінцям, а також тим, які тільки «підводяться на ноги», та роблять перші кроки в бізнесі. Багатьом середнім і невеликим фірмам просто не по кишені запросити кваліфікованих спеціалістів, для того щоб ті розробили та запровадили успішну систему управління. Послуги подібного роду досить дорого коштують, та й навряд чи є сенс їх витрачати на те, що можливо зробити силами управлінського персоналу організації. [4] На сьогоднішньому етапі господарювання основою економічної політики України є підвищення ефективності та якості роботи всіх ланок виробництва. Нестабільність економіки сприяє жорстким умовам для ефективного функціонування українських підприємств, основним завданням яких є тепер виживання, засноване на адаптації до швидкозмінного зовнішнього середовища. Таким чином в сформованих умовах компанії змушені економити, тим самим наражати себе на ризики і зниження конкурентоспроможності. З огляду на це, можна сказати, що українським підприємствам потрібен механізм, який би допоміг оновити інформаційну та організаційну структуру. Таким вдалим механізмом може бути саме контролінг. Контролінг як система управління сприяє зниженню витрат за рахунок виявлення невиправданих затрат. Він спроможний забезпечити стійку роботу персоналу та досягнення найвищого результату в діяльності організації. Саме контролінг допоможе компанії знизити ризики, які виникли з помилковими або несвоєчасними управлінськими рішеннями. Ця служба управління за допомогою власної інформаційної системи здатна накопичувати потрібні дані з усіх доступних джерел інформації і надавати оперативний доступ до неї співробітникам служби контролінгу та менеджменту підприємства. Основної метою даної системи є скорочення часу на збір та обробку необхідної для прийняття управлінських рішень інформації. Контролінг повинен забезпечити передумови для прийняття рішень як у зовнішньому, так і в внутрішньому середовищі. Відповідно для забезпечення здатності реагувати на зміни навколишнього середовища завданням управління є побудова контрольної інформаційної системи, яка привертає увагу керівництва організації на відхилення які з’явилися і дають можливість заздалегідь ухвалювати важливі управлінські рішення. Щоб реалізувати дану функцію контролінг мусить швидко реагувати на умови, що сприяють оновленню в організаційному, інформаційному та структурному аспектах. [5] Такий важливий інструмент як контролінг допомагає оптимізувати використання трудових і фінансових ресурсів підприємства, а саме постійно аналізувати результати отримані сьогодні з поставленими цілями. Це в свою чергу дозволяє дуже швидко адаптуватися підприємству в його зовнішньому середовищі. Контролінг та його застосування на підприємствах України, враховуючи певні умови, представляє собою найефективніший метод господарювання в сучасних умовах ринкової економіки. Як показує світова практика: підвищення ефективності процесу виробництва, зумовлене саме впровадженням управління, може сягати до 30%, а зростання управлінської ефективності доходить до 25%. [5] Сутність прийняття управлінських рішень за принципом обмеженої раціональності Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення. Управлінське рішення – результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану. Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління. Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів. [6] Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отриманням оптимального прибутку тощо. [6] Прийняття рішення – це процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, що усуває проблемну ситуацію. Коли все добре і працює за планом, керівник не потрібен, тому що система функціонує сама по собі. Роль керівника стає актуальною, коли починається невизначеність, невідомість, ризик. Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. [7] Підхід з точки зору принципу обмеженої раціональності оснований на постулаті принципу обмеженої раціональності за Г. Саймоном. Він грунтуються на тому, що «абсолютної раціональності» не буває [7]: Наявна в менеджера інформація про природу проблеми й можливих варіантів її рішення свідомо неадекватна. Одержати більш точну й повну інформацію неможливо (звичайно через відсутність грошей або часу). Значна частина наявної інформації не релевантна, а тому використання досить спрощених моделей дійсності цілком виправдано. Наявна інформація сприймається перекручено. Людська пам'ять здатна втримувати лише обмежений обсяг інформації. Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена. Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи: досить, щоб він був обізнаний хоча б про один прийнятний варіант. Обмежена раціональність означає, що діяльність виконавців в організації відбувається у межах допустимої раціональності. Відсутність часу чи можливостей для отримання аналізу усієї необхідної для свідомого вибору інформації веде до того, що прийняті рішення є не стільки раціональними, скільки задовільними. У зв’язку з цим, прийняття рішень в умовах раціональної обмеженості ґрунтується на таких принципах: цілі рішення, як правило, не визначені, конфліктують між собою і менеджери часто навіть не підозрюють про існуючі в організації проблеми та можливості; раціональні прийоми використовуються далеко не завжди, а якщо і використовуються, то у спрощеному вигляді, що не відбиває складності реальних подій; через наявність людських, інформаційних та ресурсних обмежень, пошук менеджерами альтернативних рішень суттєво звужується; більшість менеджерів задовольняється припустимими, а не оптимальними рішеннями, частково це обумовлено обмеженістю інформації, а частково – невизначеністю критеріїв оптимізації. Процес прийняття рішень відповідно до принципу обмеженої раціональності такий [8]: виявлення потреби; визначення мети й формування набору критеріїв, що характеризують мінімально прийнятний варіант; альтернатив (як пошук правило, він проводиться в обмеженій добре знайомій галузі; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний); вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат. Відповідно до принципу обмеженої раціональності, основне завдання контролінгу – раціоналізація процесу прийняття управлінських рішень на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цього підходу від класичного раціонального полягає в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, що характеризують прийнятні варіанти. Для того щоб виявити сукупність видів і груп управлінських рішень, які приймаються управлінцями, оцінити їх якість, визначити з чиєї ініціативи вони приймаються, в якому порядку і якими методами опрацьовуються, які фактичні строки їх реалізації слід з’ясувати види управлінських рішень, критерії їх класифікації за різними ознаками, що дозволить у подальшому більш повно і послідовно розкрити процес прийняття того чи іншого виду рішень. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА Задача. Метод визначення беззбитковості виробництва продукції. Вибрати найефективніший проект з виробництва продукції при зменшенні змінних витрат на одиницю продукції (проект А) або постійних витрат (проект Б) методом визначення точки беззбитковості за даними таблиці 1, зробити висновки. Таблиця 1 Розв’язок. Визначаємо суму постійних витрат для всіх варіантів проекту: , (1) де – сума постійних витрат; – витрати на науково-технічні розробки; – затрати на реалізацію продукції; – витрати на обслуговування і ремонт обладнання. Визначаємо суму змінних витрат для всіх варіантів проекту: , (2) де – сума змінних витрат; – витрати сировини та основних матеріалів; – витрати на електроенергія; – витрати на заробітну плату працівників. Точка беззбитковості характеризує обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва. , (3) де К – кількість виробленої продукції; Ц – ціна одиниці продукції. З формули (3) для кожного з проектів, включаючи базовий варіант, визначаємо кількість продукції, яку необхідно виробити для того, щоб прибуток дорівнював витратам: (4) Підприємство не може виробляти Проект А, тому що витрати на виробництво перевищують встановлену ціну продукту. Будуємо графіки досягнення точки беззбитковості для кожного з проектів (рис. 1, рис. 2). Для побудови графіків визначаємо вартість виготовлення розрахованої кількості продукції (рис. 1): , (5) де В – вартість виготовлення розрахованої кількості продукції. Підприємство не може виготовляти продукцію Проекту А. Рис. 1 – Графік точки беззбитковості для Базового проекту Для Проекту А немає сенсу будувати графік , тому що витрати більші за виручку від реалізації. Рис. 2 – Графік точки беззбитковості для проекту Б У результаті визначення досягнення умови беззбитковості двох альтернативних варіантів проектів необхідно вибрати найефективніший. Висновки: Згідно з проведеними розрахунками, найефективнішим варіантом є проект Б, тому що при його реалізації рівень беззбитковості досягається раніше і при менших витратах. Проект А економічно недоцільно реалізовувати, тому що це понесе за собою збитки. ВИСНОВКИ Таким чином, можемо сказати, що контролінг, безперечно, має позитивний вплив від впровадження на організаціях: збільшує ефективність прийняття управлінських рішень; впровадження його здійснює великий вплив на реалізацію основних функцій менеджменту та якість управління в цілому; застосування цього інструменту підвищує рівень продуктивності праці персоналу; використання його покращує здійснення виробничого процесу на підприємстві. До основних функцій контролінгу віднесено: формування інформаційних каналів й інформаційне забезпечення підприємства; координація планів і діяльності; стратегічне та оперативне управління; контроль, ревізія та внутрішній аудит; методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг. Домінуючу позицію серед переліку завдань контролінгу займають планування та бюджетування, контроль та інформаційне забезпечення, які представлені як «класичні» завдання контролінгу у повсякденній діяльності підприємств. Слід відзначити, що більшості завдань притаманні елементи аналізу. Цим підкреслюється неможливість контролінгу без фінансової аналітики. Головне призначення контролінгу полягає в орієнтації всієї управлінської системи підприємства на скоріше досягнення поставлених цілей. У той час управління є досить складною конструкцією, що поєднує у собі різні елементи та складові функцій управління, в свою чергу використовуючи їх для вирішення різних проблем стратегічного та оперативного характеру. На сьогоднішній день питання організації контролінгу на підприємствах України вирішуються індивідуально для кожного підприємства з урахуванням специфіки і обсягів його діяльності. У більшості випадків функції контролінгу виконує головний бухгалтер чи економіст, що заважає виконанню їхніх прямих обов'язків. Враховуючи досвід країн, де система контролінгу давно використовується та розвивається, максимальний ефект досягається при організації системи контролінгу в окремий підрозділ підприємства На українських підприємствах саме управління може дуже органічно вписатися в структуру управління. Найголовнішими причинами впровадження контролінгу в Україні є: підвищення мінливості зовнішнього середовища, що пред’являє певні додаткові вимоги до системи управління на підприємстві; підвищення гнучкості підприємства, покращення адаптації на різкі зміни в оточуючому середовищі; потреба у постійному аналізуванні змін, які відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищах підприємства; необхідність чітко продуманої схеми певних дій щодо забезпечення стабільності підприємства та уникнення кризових ситуацій; ускладнення управлінської системи на підприємстві; необхідність створення спеціальної системи інформаційного забезпечення управління. Підводячи підсумки, можна стверджувати, що контролінг потребує постійного дослідження, а також розробки нових методів, щодо ефективного управління та функціонування підприємства. На сьогодні не виникає суперечок і сумнівів, що контролінг – одна з найважливіших функцій управління і підтримки управління підприємством. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Петрович Й.М., Панас Я.В. Еволюція контролінгу в сучасній теорії та практиці управління вітчизняними підприємствами. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/30390/1/Petrovich%20Y.M.%20Evolutsiya.pdf Пушкар М. С. Контролінг [Текст] / М. С. Пушкар. – Тернопіль : ТАНГ, 1997. – 146 с. Грамотенко О. Контроллинг. (Что? Зачем? Кому? Как?). [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/management/controlling/what_is_controlling.shtml Стефаненко М.М. Використання контролінгу в системі управління підприємством / М.М. Стефаненко, Л.Ю. Набієва // Економіка та держава. Міжнародний науково – практичний журнал. – 2007. - №2. – с. 24-26. Загорудько В.Л, Трофимова К.С. Дослідження основних переваг організації служби контролінгу на вітчизняних підприємствах [Електронний ресурс] / В.Л. Загорудько, К.С. Трофимова. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua Давидович I. Є. Д 13 Контролінг: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 552 с. Гвишиани Д. М. Организация и управление, – 4-е изд., перераб. – М.: Изд-во МПУим. Н. Э. Баумана, 2012. – 332с. Воронкова В. Г. Менеджмент у державних організаціях: Навч. посіб. – К.: "Професіонал", 2011. – 256с.