Створено мапу світу з найкращими для вітряків місцями Після цього було проаналізовано дані від NASA (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США), NOAA (Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США), ESA (Європейське космічне агентство), WorldClim (Безкоштовка база кліматичних даних) та інших ресурсів. Для кожного клаптика території було проаналізовано дані з близько двох десятків категорій, найважливіші з яких: клімат, доступність, топографія, швидкість вітру, температура, тиск, рослинність та інфраструктура. Саме аналіз цих даних дозволив створити карту з позначеними 30 000 точок, де розміщення вітрових електростанцій буде найефективнішим. Теплова карта Але й після цих результатів дослідження було продовжено. Отримавши 30 000 точок із потенційними місцями розташування ВЕС, їх було візуалізовано і створено так звану теплову мапу (heatmap). Карту світу з точками для вітряків можна переглянути на спеціально створеному сайті. Точки на мапі розфарбовані за обсягом потенційного виробництва електроенергії сучасними вітровими турбінами. На сайті Хабрахабр можна ознайомитися з детальнішим описом проекту та використаних технологій. Найкращі місця для вітряків в Україні Потенціал вітрової енергетики в Україні також досить високий. Споруджувати вітрові турбіни, зважаючи на результати дослідження, найдоцільніше в південному та західному регіонах країни. Зважаючи, що з кожним роком частка відновлюваної енергетики збільшується, мапа, на якій можна знайти найкращі у світі місця для вітрових електростанцій, точно стане в нагоді. Хоча важливість переходу до відновлюваної енергетики давно доведена і зрозуміла, перехід цей відбувається поступово. Як ми вже писали раніше, попереду тривала та важка робота з трансформації енергетичного сектору, адже нині понад 80 % енергетичних потреб світу забезпечується викопним паливом. Ця думка стала однією з головних тез у дискусії «Трансформація енергетики» на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. переваги Екологічно-чистий вид енергії. Виробництво електроенергії за допомогою "вітряків" не супроводжується викидами вуглекислого чи будь-якого іншого газу. Ергономіка. Вітрові електростанції займають мало місця і легко вписуються в будь-який ландшафт, а також відмінно поєднуються з іншими видами господарського використання території. Відновлювана енергія. Енергія вітру, на відміну від викопного палива, невичерпна. Краще рішення для важкодоступних місць. Для віддалених місць встановлення вітрових електрогенераторів може бути найкращим і найдешевшим рішенням. Недоліки: Нестабільність. Нестабільність полягає в відсутності гарантій отримання необхідної кількості електроенергії. На деяких ділянках суші сили вітру може виявитися недостатньо для вироблення необхідної кількості електроенергії. Відносно невисокий вихід електроенергії. Вітрові генератори значно поступаються у виробленні електроенергії дизельним генераторам, що призводить до необхідності встановлення відразу декількох турбін. Крім того, вітрові турбіни неефективні в період пікових навантажень. Висока вартість. Вартість установки потужністю 1 МВт становить 1 мільйон доларів. Небезпека для дикої природи. Обертові елементи турбіни становлять потенційну небезпеку для деяких видів живих організмів. Згідно зі статистикою, лопаті кожної встановленої турбіни є причиною загибелі не менш як чотирьох особин птахів на рік. Шумове забруднення. Шум від "вітряків" може викликати занепокоєння, як диких тварин, так і людей, які проживають поблизу. Промислові вітрогенератори встановлюються державними органами або енергетичними компаніями. Потужність сучасних промислових вітрогенераторів досягає 8 МВт[3]. Як правило, такі генератори об'єднують у мережу. Основна відмінність вітроелектростанцій від теплових електростанцій — повна відсутність сировини та відходів. Створення таких електростанцій економічно доцільне в районах з високим середньорічним значенням швидкості вітру або у віддалених від промислових електромереж районах. Вітрогенератори приватного призначення мають відносно невелику потужність (звичайно до декількох кіловат) та використовуються разом з стаціонарною електромережею як джерела додаткової енергії, або як складові (разом з сонячними панелями, акумуляторними батареями, інверторами) в системах автономного електрозабезпечення. Такі генератори є популярним об'єктом аматорського конструювання. Вітрогенератори спеціального призначення використовуються для автономного електрозабезпечення окремих технологічних об'єктів: туристичних стоянок, вітрильних гоночних яхт тощо. Такі генератори мають малу потужність (звичайно до десятків ват) і часто використовуються без інверторів — як джерела постійного струму для підзарядки акумуляторних батарей (в тому числі — батарей мобільних пристроїв через USB-адаптери). Апарати з горизонтальною віссю[ред. • ред. код] Принцип дії. Вітер обертає ротор. Добута у вітротурбіні електроенергія передається на контролер заряду. Інверторперетворює напругу на контактах акумулятора на придатну до використання 220 Вт 50 Гц Апарати з горизонтальною віссю вимагають додаткового пристрою орієнтації та високої щогли, але характеризуються високим значенням коефіцієнту використання енергії вітру (КІВ, КІЕВ) та відносно малими динамічними навантаженнями. Завдяки своїм перевагам отримали широке використання. Високе значення КІВ досягається за рахунок оптимізації профілів лопатей турбіни, що дозволяє отримати на лопатях значну підйомну силу, яка сприяє збільшенню крутного моменту. До апаратів з горизонтальною віссю також належать так звані вітрильні турбіни, в яких лопаті турбіни є подібними до вітрил. Такі турбіни характеризуються значно меншим КІВ, але можуть працювати в умовах слабких вітрів, що досягається значною площею встановлених вітрил. Підйомна сила на лопатях таких турбін є незначною. Апарати з вертикальною віссю[ред. • ред. код] Апарати з вертикальною віссю не вимагають пристроїв орієнтації відносно напрямку вітру. Довгий час суттєвим недоліком таких турбін у порівнянні з турбінами з горизонтальною віссю, крутний момент яких залишається незмінним протягом одного обороту, було те, що лопаті вертикальних турбін при обертанні створюють періодичні імпульси, що призводить до додаткових навантажень на елементи їх конструкції. В подальшому цей недолік був усунутий шляхом гвинтового повороту лопаток турбіни (Турбіна Горлова тощо). Вертикальновісьові турбіни зустрічаються досить рідко і використовуються, як правило, у домашніх системах через порівняно низький рівень шуму при роботі. Проте існують проекти застосування таких генераторів у шельфових електростанціях