НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЫОРЕСУРСІВ І ПРИОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра землеробства та гербології
КУРСОВА РОБОТА
із землеробства
ПРОЕКТУВАННЯ ТА АГРОЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ СІВОЗМІН У ГОСПОДАРСТВІ
ТОВ "АГРОДМИТРІВСЬКЕ"»
селище міського типу Дмитрівка
Бахмацький район
Чернігівська обл
Агробіологічний Факультет
2 курс 3 група
Київ – 2019
ПЛАН КУРСОВОЇ РОБОТИ
Вступ
1. Природно-кліматичні умови господарства
1.1 Загальні відомості про господарство на період написання курсової роботи
1.2 Агрокліматичні умови зони розташування господарства
1.3 Агрохімічна характеристика ґрунтів та рекомендації до їх раціонального використання
2.Експлікація і трансформація земельних угідь господарства
3.Існуюча система сівозмін у господарстві
4.Обґрунтування та проектування нової системи сівозмін для господарства
4.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи. Врожайність сільськогосподарських культур за останні три роки і планова врожайність на рік освоєння сівозміни
4.2 Поголів'я та виробництво продукції тваринництва за перспективним планом
4.3 Потреба в продукції рослинництва на рік освоєння нових сівозмін
4.4 Структура посівних площ на рік освоєння сівозмін
4.5 Організація нових сівозмін та їх агротехнічне обґрунтування
5.Введення та освоєння сівозмін
5.1 План освоєння нової сівозміни
5.2 Ротаційна таблиця нової сівозміни
6.Система обробітку грунту в полях нової сівозміни
7.Система захисту посівів сільськогосподарських культур від бур'янів
7.1 Система запобіжних заходів захисту від бур'янів
7.2 Система знищувальних заходів захисту від бур'янів
7.3 Система спеціальних заходів захисту від бур'янів
8.Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни і нових, що за проектовані для освоєння
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Впровадження сівозміни дає можливість розв’язати ряд питань, в чому і полягає її завдання:
Виконання завдань господарства по виробництву с/г продукції.
Підвищення родючості ґрунту.
Забезпечення науково-обгрунтованої структури посівних площ.
Запровадження прогресивних технологій вирощування с/г культур
Запровадження заходів по боротьбі з ерозією.
Запровадження правильної системи обробітку ґрунту.
Ефективне і цілеспрямоване запровадження системи удобрення.
Запровадження інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників і бур’янів.
Створення територіальних умов для ефективного використання машинних агрегатів.
Обробітком ґрунту називається механічна дія на нього робочих органів механізмів та знарядь, що забезпечують створення найкращих умов для вирощування с/г культур.
Правильний обробіток ґрунту – одна з ланок підвищення його родючості, вирощування високих і сталих урожаїв с/г культур, захисту його від ерозії.
Система обробітку ґрунту вирішує головне завдання – створення оптимальної будови орного шару для вирощування культур.
Застосування окремих прийомів обробітку ґрунту має бути спрямоване на створення дрібно грудочкуватої пухкої будови орного шару, запобігання його розпиленню, на поліпшення водного, теплового та повітряного режимів, очищення ґрунту від бур’янів, хвороб та шкідників, заробляння в грунт рослинних решток та добрив, захист його від водної та вітрової ерозії, зміну форми поверхні поля, створення умов для сівби і проростання насіння культурних рослин, догляду за посівами, збирання врожаю без зайвих втрат.
Вже невід’ємною частиною землеробства, як окремого заходу, стала боротьба з бур’янами, які завдають неоцінимої шкоди при отриманні врожаїв с/г культур. На засмічених посівах с/г культур урожай зменшується на 25-30% і більше. Засміченість посівів утруднює збирання урожаю, збільшує витрати пального, зумовлює поломку збиральної техніки. Домішки зелених часток бур’янів у зерні підвищують його вологість, утруднюють очищення, внаслідок чого зростають витрати, знижується продуктивність праці. Крім того, вартість обробітку ґрунту збільшується за рахунок проведення додаткових заходів та підвищення опору ґрунту знаряддям обробітку.
Бур’яни, крім шкідливого впливу на величину і якість урожаю, є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників с/г культур.
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНЬО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА
Загальні відомості про господарство на період написання курсової роботи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОДМИТРІВСЬКЕ"» в Чернігівська обл., Бахмацький район, селище міського типу Дмитрівка. Зона Полісся, Придніпровської низовини. Клімат помірно-контенентальний.
Всього земель -2204 га або 100%
С/г угіддя- 1955 га або 88.70%
Рілля- 1806 або 81.94%
Сіножаті- відсутні
Пасовища- 116 га або 5.26%
Багаторічні насадження 33 га або 1.5%
Інші земельні угіддя- 249 га або 11.3%
Рельєф місцевості
В геоморфологічному відношенні територія господарства дуже різноманітна. Територія розташована на корінному плато.Тому тут поширені такі ерозійні форми рельєфу як яри, оскільки лисуваті суглинки, з яких складається плато, м’яко розмиваються. Ці суглинки при висиханні дають глибокі вертикальні тріщини і утворюють в ярах круті схили, які підмиваються водою, завалюються і сприяють зростанню ярів.
Близько до поверхні залягають ґрунтові води (1,5-2м), які призводять до оглеєння ґрунтотворних порід. Крім того, ці ґрунтові води здебільшого мають незначну кількість бікарбонату кальцію. На піщаних підвищених горбах, ґрунтові води залягають значно глибше (біля 5м), тому піски тут у верхніх шарах сухі.
Агрокліматичні умови зони розташування господарства.
Територія в кліматичному відношенні може бути охарактеризована даними Конотопської метеорологічної станції, яка знаходиться від господарства на відстані 35 км. Сніговий настил розподіляється нерівномірно як по місцях, так і по декадах. Середня висота сніжного покриву 22 см, середні запаси води в снігу 50 мм. Клімат території господарства помірно-континентальний з середньою річною температурою 8,4˚С, з загальною кількістю опадів 514 мм. Відносна вологість повітря коливається від 68 % в травні місяці і до 80 % в грудні та січні.
Випаровування вологи з ґрунту по даних Конотопської метеорологічної станції, становить 487 мм., в той час як середня кількість опадів становить 550 мм. Таким чином, в даному районі спостерігається превалювання опадів над випаровуванням, що вказує на позитивний баланс вологи в ґрунті в умовах рівнинного рельєфу.
Тривалість вегетаційного періоду становить 198 днів, а без морозного періоду 161 день. Найбільша довгота без морозного періоду – 210 днів. Перші заморозки починаються: середні – 10 жовтня; ранні – 23 вересня; пізні – 8-9 листопада. Останні заморозки: середні – 19 квітня; ранні – 10 квітня; пізні – 8 травня.
Таким чином, кліматичні умови дають змогу успішно вирощувати всі с/г культури, розповсюдженні в цій зоні, особливо зернові (озиме жито), просо, горох, картопля, льон-довгунець, кормові коренеплоди тощо. Лише одна кукурудза в окремі роки не визріває на зерно в зв’язку з потребою досить великої суми температур для її розвитку.
Середньоічна кількість опадів та їх розподіл по місяцях Таблиця№1
СередньорІчна і річна тепмература повітря Таблиця №2
Характеристика провідних грунтових відмін у госодарстві Таблця №3
Агрохімічна характеристика грунтів та рекомендації по їх раціональному використанні.
Отже, з даних табл.№3, можна сказати, що забезпеченість ґрунтів господарства по відношенню до NPK дуже строката. В світло-сірих та сірих опідзолених грунтах вміст поживних речовин невисокий, азоту недостатньо, кількість його залежить від вмісту гумусу. Ступінь забезпеченості фосфором і калієм середній. Темно-сірі грунти мають також ступінь забезпеченості поживними речовинами середній. Дерново-слабкопідзолисті піщані і глинисто-піщані оглеєні грунти – одні з найменш родючих ґрунтів. Вони ненасичені основами, реакція ґрунтового розчину кисла, за кількістю поживних речовин належать до малозабезпечених. Використовують ці грунти переважно під вирощування озимого жита, картоплі, вівса, люпину.
Сірі опідзолені ґрунти, хоч і відрізняються від світло-сірих дещо кращими агрономічними властивостями, все ж характеризуються досить низьким насиченням основами та кислою реакцією, невисокими запасами поживних речовин, а також несприятливими фізичними властивостями, пов’язаними з слабкою структурністю та значним розпушенням орного шару.
Тому головний напрямок в підвищення родючості як світло-сірих, так і сірих опідзолених ґрунтів – це їх окультурення за допомогою комплексу міроприємств, які направлені на створення потужного родючого орного шару; систематичне внесення органічних та мінеральних добрив, поглиблення орного шару, травосіяння.
При слабо вираженій здатності до накопичення нітратів в світло-сірих грунтах проходить більш інтенсивне їх вимивання. Тому на таких грунтах дуже важливо поповнити дефіцит рухомого азоту, особливо в ранньовесінній період розвитку озимих та ранніх ярих культур. Вирішується це ранньовесняним підживленням азотом озимих та припосівним внесенням азоту під ярі культури, а також використання в якості попередника конюшинного пласта.
Добру дію на сірих опідзолених грунтах, спричиняє фосфоритне борошно та томасшлак. Максимальна ефективність фосфорних добрив досягається при усуненні дефіциту азоту в грунтах. Ефективне також внесення мікроелементів – бору, марганцю, молібдену.
Для окультурення світло-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, виключне значення має поглиблення орного шару та створення потужного культурного шару.
В процесі окультурення сірих опідзолених ґрунтів, суттєво покращуються її агротехнічні властивості: знижується кислотність, збільшується ємність поглинання та насиченість основами, підвищується вміст рухомих форм азоту, фосфору та калію, починається мікробіологічна діяльність; у верхньому горизонті збільшується співвідношення СГК:СФК, покращується водно-повітряний режим та фізико-механічні властивості. Мають місце також заходи по накопиченню вологи (снігозатримання, поглинання талих вод, боротьба з непродуктивним випаровуванням).
На світло-сірих та сірих грунтах господарства, що залягають на схилах, обов’язкове застосування протиерозійних заходів: обробіток ґрунту впоперек схилу, боронування, крокування .Особливе значення для зупинки ерозійних процесів та підвищення родючості еродованих сірих опідзолених ґрунтів господарства мають протиерозійні лісомеліоративні насадження, ґрунтозахисні сівозміни та використання добрив.
З метою запобігання ерозії необхідно впроваджувати контурно-меліоративну організацію території.
Заходи щодо підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтів та дерново-підзолистих грунтів.
Дуже важливим заходом підвищення родючості темно-сірих ґрунтів, є також систематичне внесення орг. і мін. добрив. На темно-сірих грунтах, які мають підвищену гідролітичну кислотність, добрі результати дає фосфоритне борошно.
Велика потужність гумусового горизонту, дозволяє в один прийом збільшити орний шар до 25-30 см.
Важливим завданням с/г виробництва на дерново-підзолистих грунтах є правильне використання їх високої потенційної родючості, запобігання руйнуванню гумусового шару. Основні шляхи у вирішенні цього завдання – раціональний обробіток ґрунту, накопичення та правильна витрата вологи, внесення добрив, покращення структури посівних площ, введення високоврожайних сортів, боротьба з ерозією. Для підвищення родючості дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів, дуже важливе значення має накопичення вологи та раціональне її використання. Тому на перше місце серед агротехнічних заходів виходять заходи, що забезпечують стислі строки проведення весняних польових робіт та створення найкращого водного режиму.
До таких заходів відносяться: ранній глибокий зяблевий обробіток, прикочування та своєчасне боронування ґрунту, обробіток впоперек схилу, осіннє боронування та щілювання полів для поглинання талих вод та запобігання ерозії. Виключне значення має снігозатримання.
З метою бездефіцитного балансу гумусу, необхідно систематично вносити орг. добрива.Удобрення культур проводити, виходячи на планову урожайність деяких культур.
Дуже важливе значення має захист дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів від ерозії, впровадження контурно-меліоративної організації території. На кислих грунтах необхідно проводити вапнування.
Забур’яненість полів польової сівозміни Таблиця №4
РОЗДІЛ 2.ЕКСПЛІКАЦІЯ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ ГОСПОДАРСТВА
Земельні угіддя господарства Таблиця №5
На рік освоєння сівозміни планується розширити багаторічні насадження садів та викорчувати непродуктивні сади (старі, занедбані), омолодивши їх новими насадженнями, значно зменшити площу пасовищ, а також зменшити кількість чагарників та зайнятись осушенням заболоченої землі, переведення у більш продуктивні, наприклад, у ріллю.
Розділ 3. Існуюча система сівозмін в господарстві.
Правильні сівозміни – важлива складова частина системи землеробства. Вона є основою, на якій ґрунтуються система обробітку ґрунту, удобрення, захисту рослин від бур’янів, шкідників, хвороб, а ґрунту від різних видів ерозій. Сівозміни дають можливість раціонально використовувати засоби виробництва і землю, більш ефективно організовувати с/г роботи.
Типи і види сівозмін, їх кількість і розмір визначені з урахуванням спеціалізації господарства, структури управління с/г роботами та виробництво, структури посівних площ, розміщення населених пунктів, господарських дворів, ґрунтового покриву особливості рельєфу, наявності зрошувальних і осушувальних земель.
Система сівозмін у господарстві Таблиця № 6
Польово зерно-просапна сівозміна залишаються в старих межах
.До запільних ділянок додатково приєднані 45,2 га бувшого культурного пасовища сівозміни, які безпосередньо примикають до її території. Під прифермську ділянку виділені землі культурного пасовища загальною площею 69,1 га, які розташовані біля ферми.
РОЗДЫЛ 4. ОБГРУНТУВАННЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ СІВОЗМІН ДЛЯ ГОСПОДАРСТВА
4.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, врожайність сільськогосподарських культур за останні 3 роки і планова врожайність на рік освоєння сівозміни.
Фактична площа посіву та урожайність сільськогосподарських культур Таблиця №7
4.2 Погодів’я та виробництво продукції тваринництва за перспективним планом.
Поголівя та виробництво продукції тваринництва
Таблиця. №8
Висновок: проаналізувавши дані таблиці стає зрозуміло, що планове виробництво продукції тваринництва має збільшені показники відносно фактичних. Це значить, що підприємству необхідно збільшувати площі кормових с/г культур. Тобто змінювати структуру посівних площ.
4.3 Потреба в продукції рослинництва на рік освоэння сівозмін
Потреба кормів для тварин на рік освоєння сівозміни
Табл №9
Річна потреба в продукції рослинництва, вирощуваної в господарстві на рік освоєння нових сівозмін Таблиця 12
Загальна потреба кормів по культурах на 2019 р.
Таблиця №10
Розрахунок потреби в насінні сільськогосподарських культур
Таблиця 11
Річна потреба в продукції рослинництва, вирощуваної в господарстві на рік освоєння нових сівозмін Таблиця 12
4.4 Структура посівних площ на рік освоєння сівозмін
Структура посівних площ для господарства на рік освоєння сівозмін Таблиця №13
4.5 Організація нових сівозмін та їх агротехнічне обґрунтування
З метою покращення попередника для провідної зернової, найбільш вибагливої до попередників культури – озимої пшениці, можна змінити існуючу сівозміну в 4 поле можна посіяти горох , який є попередником дуже добре для озимої пшениці адже він відновлює поле азотом, і іншими поживними речовинами. Інші поля в господарстві більш менш відповідають сьогоднішнім умовам вирощування с/г культур. У зв’язку з цим схема чергування культур у новій сівозміні буде така:
Конюшина -97, однорічні- 50
Пшениця озима – 147
Цукрові буряки -147
Горох 75, ячмінь ярий 72
Озима пшениця 147
Кукурудза на силос 147
Озима пшениця 147
Кукурудза на зерно 147
Ячмінь ярий 147
Пасовище злако-бобові багаторічні суміші трав – 2.7 га
В полі № 1 вирощуються багаторічні трави та однорічні трави , які в свою чергу є найкращим попередником для озимих культур, по перше, вони залишають після себе багато азоту в ґрунті мають добре розвинену кореневу систему, чим змінюють в кращу сторону структуру ґрунту, покращують його фізичні властивості, водний, повітряний та тепловий режими. Залишають після себе в ґрунті велику кількість органічної речовини, сприяють зменшенню бур’янів в ґрунті – так званий спосіб „спосіб видушування”, тобто не дають змоги зійти бур’янам на протязі 2-3 років і в тих в свою чергу частина насіння гине. Що стосується шкідників, хвороб то їх кількість теж зменшується, адже вони не мають змоги довго зберігатись без свого господаря, тобто без зернових культур. Отже найкращі врожаї озимих зернових ми отримуємо після багаторічних трав, одним із основних критеріїв – є також те, що багаторічні трави рано звільняють площу, а це дає змогу якісно і своєчасно підготувати площу під озимі культури.
Озима пшениця в свою чергу є добрим попередником під буряки, адже поле озимої пшениці добре доглядалось, оброблялось гербіцидами, вносилась повна доза мінеральних добрив, невеликі кількості органічних добрив в ґрунті пройшов процес мінералізації пожнивних решток. Але в ґрунті залишилось мало азоту що для буряків є важливою умовою. Також озимі культури рано звільняють площі від врожаю, а це дає змогу добре обробити площу під наступну культуру, необхідно зробити глибоку зяблеву оранку, внести міндобрива. Що стосується хвороб, шкідників то у озимих зернових та кормових буряків спільних як таких немає, так що для буряків озимі зернові – це найкращий попередник.
Горох – добрий попередник для озимої пшениці, адже завдяки бульбочковим бактеріям що знаходяться на коренях, накопичилась велика кількість азоту, який так необхідний для живлення озимої пшениці.
Кукурудза на силос розміщується після однорічних злакових, тому що попередник залишає після себе багато рослинних решток, що переходять в азот та органічну речовину, що в першу чергу необхідно для хорошого росту і розвитку культури.
Горох, найкраще розміщувати після кукурудзи на силос, тому що під кукурудзу вносили органічні, та велику дозу мінеральних добрив. Кукурудза на силос швидко звільняє поле, а це дає змогу добре провести основний обробіток ґрунту, добре і ретельно підготувати площу під цю культуру, адже кукурудза на силос залишає потужну кореневу систему, яку необхідно добре подрібнити лущильниками, а пізніше заорати на велику глибину.
Ячмінь збирається рано і підсівається вико-вівсяними сумішками. Вико-вівсяна сумішка добре розвиває кореневу систему, що сприяє покращенню фізичних властивостей ґрунту, покращується структура ґрунту. Зменшується кількість бур’янів, не має шкідників, хвороб, які б могли вплинути на врожай зеленої маси.
Структура посівних площ в конкретних сівозмінах, кількість полів у них та кількість полів, зайнятих окремою культурою Таблиця №14
РОЗДІЛ 5. ВВЕДЕННЯ ТА ОСВОЄННЯ СІВОЗМІНИ.
5.1 План освоєння нової сівозміни
Після складання та затвердження, перенесення розробленого проекту сівозміни на територію землекористування господарства її освоєння. Освоєння сівозміни – це поступовий перехід до прийнятого чергування культур, який триває 2-3 роки. Діють на підставі спеціального плану, який так і називається, план освоєння або план переходу. Цей план являє собою таблицю 12 в якій подано фактичне розміщення культур, у кожному полі за попередні 2 роки і планове розміщення культур на період освоєння сівозмін.
До цього плану враховуємо наступні умови:
Період освоєння повинен бути як можна коротшим (не більше 2-3 років)
В період освоєння сівозміни необхідно забезпечити виконання і перевиконання обсягу валового виробництва всіх видів рослинницької продукції, передбаченою планом розвитку господарства.
Дотримуватись у всі роки освоєння прийнятої структури посівних площ сівозміни.
При складанні плану слід брати фактичне розміщення культур на полях 2-3 роки до освоєння сівозмін.
Щоб правильно розмістити культури в сівозміні в роки їх освоєння, треба знати певний порядок самого освоєння:
Визначаємо поля, в яких на даний час були посіяні культури (багаторічні трави, озимі);
Розміщують найвимогливіші до попередників культури (цукрові буряки, льон, соняшник та інші)
Визначають місце підсіву багаторічних трав та розміщують інші культури.
Поля, в яких схемою передбачено багаторічні трави, а їх там нема, пересівають однорічними травами (вико-вівсяна сумішка)
Одночасно з освоєнням запланованої сівозміни, необхідно розробити і запровадити відповідну систему агротехнічних заходів: для зменшення негативного впливу попередників. До таких заходів належать: внесення добрив, дотримання оптимальних строків обробітку ґрунту, сівби та догляду за посівами, заходи по нагромадженню і зберіганню вологи.
Сівозмін вважається освоєною тоді, коли в ній дотримуються межі полів, а розміщення культур на полях і після попередників відповідає прийнятій схемі. Для дотримування порядку чергування культур в полях сівозміни необхідно скласти ротаційну таблицю.
План освоєння 9 пільної польової сівозміни (перехідна таблиця) №15
РОЗДІЛ 6. СИСТЕМА ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В ПОЛЯХ НОВОЇ СІВОЗМІНИ
Систему обробітку ґрунту розробляють на рік освоєння сівозміни. При цьому враховується біологічні особливості культури, грунтово кліматичні умови, попередники, видовий склад бур’янів, досягнення наук та передового досвіду.
Для створення оптимальних умов росту і розвитку вирощуваних у сівозміні культур, застосовують диференційований обробіток ґрунту, де необхідно правильно поєднати глибокий та м’який обробіток ґрунту з використанням полицевих, плоскорізних та інших ґрунтообробних знарядь.
Система обробітку ґрунту в полях сівозміни повинна сприяти збереженню та підвищенню його родючості. Для цього на окремих ґрунтах передбачаються прийоми, спрямовані на окультурення орного шару, зменшення або зовсім припинення негативної дії водної чи вітрової ерозії.
Система обробітку ґрунту слід складати для кожної з культури в сівозміні з відповідною системою заходів, виконуваних послідовно від закінчення збирання попередника до початку збирання відповідної культури, із зазначенням строків проведення, глибини та знарядь, якими виконується ця робота.
РОЗДІЛ 7. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПОСІВІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ВІД БУР'ЯНІВ
Ефективна боротьба з бур'янами в сучасному землеробстві можлива при виконанні всіх агротехнічних заходів, спрямованих на повне знищення вегетуючих бур’янів і органів їх вегетативного розмноження. Для розробки та успішного застосування науково обґрунтованих заходів боротьби з бур'янами треба щорічно проводити облік забур'яненості сільськогосподарських угідь. За його показниками складають карту забур'яненості полів, де крім ступеня засміченості, визначають його характер та переважаючі види й групи бур'янів. Тип забур'яненості кожного поля визначають при співстановленні різних біологічних груп бур'янів, або за переважаючою групою: малорічні, однорічні, малорічні дводольні, багаторічні кореневищні, багаторічні коренепаросткові і т.д.
Попередньо в господарстві було проведено обстеження полів сівозміни на наявність, ступінь забур’яненості та співвідношення біологічних груп бур’янів. Ці дані нам необхідні при складанні системи агротехнічних, агробіологічних, та хімічних заходів боротьби з бур’янами.
Забур’яненість полів нової сівозміни Таблиця 18
7.1 Система запобіжних заходів захисту від бур'янів
Велику роль відіграє запровадження правильних сівозмін, очищення посівного матеріалу, своєчасна сівба та збирання сільськогосподарських культур, правильне згодовування відходів рослинництва та грубих кормів тваринами, правильне зберігання, приготування та внесення гною, обкошування доріг, меж, лісосмуг, пустирі» до обсіменіння бур'янів, застосування прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур у захисті сільськогосподарських культур від бур'янів. Це сприяє зменшенню забур’яненості полів сівозміни.
7.2 Система знищувальних заходів захисту від бур'янів
Основну роль в системі знищувальних заходів захисту від бур'янів відіграє запровадження механічних., фізичних, хімічних та біологічних знищувальних заходів захисту посівів від бур'янів для досягнення успіху у захисті.
Система обробітку ґрунту в боротьбі з бур’янами
Система хімічних заходів боротьби з бур’янами
Проблема забур’яненості полів в Україні в наш час стоїть досить гостро. Звичайно застосування механічної боротьби з бур’янами є кращою в плані для ґрунту так і для якості продукції, тобто їх безпечності від вмісту отруйних речовин. Але як відомо для проведення агротехнічних заходів не завжди в господарстві достатньо техніки тому використання пестицидів в наш час є невід’ємною ланкою с/г виробництва. Застосування гербіцидів не тільки дозволяє більш ефективно боротися з бур’янами в сівозміні, а й більше заощадити на виробництві одиниці продукції.
Застосування гербіцидів дає можливість замінити деякі заходи обробітку ґрунту або зменшити їх кількість. Отже, хімічні заходи боротьби з бур’янами повинні доповнювати агротехнічні а тому їх складають одночасно і тісно ув’язують між собою.
Розробку цієї системи проводять на підставі визначеного типу забур’яненості в кожному полі сівозміни.
7.3. Система спеціальних заходів захисту від бур'янів
Біологічні заходи боротьби з бур’янами
Порівняно з агротехнічними і хімічними заходами біологічні методи боротьби з бур’янами мають певні переваги. При відносно невеликих первинних затратах вони забезпечують значний економічний ефект протягом тривалого періоду, тому, що організми, які пошкоджують рослини, діють до тих пір, доки кількість бур’янів не досягне мінімуму. Метод цей екологічно чистий, перспективний і його можна використовувати там, де інші методи боротьби з бур’янами не придатні.
Система хімічних заходів захисту посівів від бур’янів у поля сівозміни
РОЗДІЛ 8. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ІСНУЮЧОЇ В ГОСПОДАРСТВІ СІВОЗМІНИ І НОВИХ, ЩО ЗАПРОЕКТОВАНІ ДЛЯ ОСВОЄННЯ
Тепер розглянемо економічну оцінку даного господарства та дамо характеристику існуючій в господарстві сівозміні та новій. Для цього ми порівняємо такі показники:
виробництво зерна, ц/га
виробництво всієї продукції, корм/од
вихід перетравного протеїну, ц/га сівозмінної площі
вихід продукції в грошовому вигляді по закупочним цінам, грн/га
Отже, порівнюючи продуктивність існуючої сівозміни і нової ми бачимо, що нова сівозміна краща, ніж існуюча. Збільшення виробництва зерна на 7,32 з 1 га, виходу кормових одиниць на 1,31% з 1 га, виходу перетравного протеїну – 8,57%, вартості валової продукції – на 2,3% виступають добрим аргументом сьогодення.
ВИСНОВКИ
Нова система сівозмін передбачає підвищення врожайності с/г культур і зменшення затрат на їх виробництво. Виходячи з порівняльної економічної оцінки, видно, що врожайність повинна бути вищою при менших витратах.
З введенням нової сівозміни ростуть всі економічні показники (вихід кормових одиниць, вихід перетравного протеїну). Всі культури розміщуються за кращими попередниками.
В боротьбі з бур’янами велику увагу приділяють агротехнічним методам, а також застосування гербіцидів.
Щоб менше діяти на ґрунт, рекомендується використовувати агрегати РВК-5,4 і КЛ-3,6.
Тільки обґрунтоване і правильне використання всіх методів (агротехнічних, біологічних, хімічних, меліоративних), а також правильне чергування культур дозволить збільшити врожайність с/г культур і поліпшити родючість ґрунту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьоний Ю.В. Землеробство. К.: Урожай, 1996.-382 с.
Кротінов О.П.. Максимчук І.П., Манько Ю.П., Руденко І.С. Лабораторно-практичні заняття по землеробству. К.: УСГА, 1993.-278с
Гордієнко В.П., Геркіял О.М., Опришко В.П., Землеробство К.: Вища школа, 1991.- 268 с,
Веселовський І.В., Манько Ю.П., Козубський О.Б. Довідник по бур’янам. К.: Урожай, 1994.- 145. с.
Гудзь В.П., Лісовал В.П., Андрієнко В.О. – Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії. Вища школа, 1995.
Собко О.О., Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства. –К.: МГС УРСР, 1985.-88с.