Щоліта дослідники Шаранья Сівараджа та Джим Дікінсон вирушають у тур залізничною мережею Великої Британії, щоб підготувати новообраних керівників студентських спілок. У період із червня до вересня вони відвідують десятки кампусів — від Пенріна на півдні Англії до Пейслі в Шотландії. Під час останньої серії навчальних візитів з’ясувалася тривожна тенденція: британські студенти дедалі частіше змушені власними силами закривати системні прогалини, які виникають у роботі закладів вищої освіти.
Головне обговорення фінансування вищої освіти зазвичай зводиться до розподілу витрат між державою та студентами, зростання боргового навантаження випускників і руйнування фінансових моделей. Проте в публічному просторі майже не згадують про те, що за свої гроші студенти отримують менше послуг, а для нормального функціонування університетського життя їм доводиться виконувати величезну кількість додаткової праці.
Бюрократичні збої та самостійний порятунок у гуртожитках
Під час зустрічей із представниками студентських спілок тренери почули десятки історій про те, як здобувачі освіти самостійно розв’язували критичні проблеми. В одному з університетів через затримку видачі віз іноземні студенти прибули на навчання із запізненням на кілька тижнів і повністю пропустили ознайомчу програму. Згодом їх звинуватили в порушенні правил оцінювання, про які їм ніхто не розповідав. Щоб зарадити ситуації, іноземне студентське товариство самостійно організувало зустріч новачків, пояснило правила та провело тренінги з академічних навичок.
Проблеми з житлом також лягають на плечі самих здобувачів. В одному випадку рекрутингові агенти пообіцяли іноземним студентам житло, якого університет надати не міг, через що родини змушені були ночувати в приміщеннях студентської спілки. В іншому закладі студентів заселили в нові кімнати вартістю 600 фунтів на місяць, де не працювали бездротовий інтернет, гаряче водопостачання та опалення. Мешканці були змушені самостійно координувати пошук альтернатив.
Подібні випадки виникають і на приватному ринку оренди. Зіткнувшись із відсутністю опалення та протіканням води над кухонною плитою, група студентів організувалася, щоб спільно вимагати від орендодавця усунення неполадок та придбати ковдри для обігріву.
Самостійне створення інфраструктури та підтримка доступності
Відсутність або неналежна якість офіційних сервісів змушує студентів розробляти власні цифрові та соціальні рішення. В одному з університетів студент створив власний мобільний додаток із розкладом руху автобусів у реальному часі, інформацією про вільні пральні машини та пішохідними маршрутами кампусом. Цей додаток виявився зручнішим і функціональнішим за офіційний аналог вишу.
Студенти також змушені компенсувати відсутність інклюзивної інфраструктури. Наприклад, студентка на кріслі колісному була змушена щоразу власноруч переставляти меблі в навчальних аудиторіях, оскільки заклад не забезпечив фізичної доступності приміщень. Інший студент у день іспиту виявив, що його узгоджений план навчальної підтримки так і не був активований, через що він провалив тестування, але продовжив навчання.
Окремі ініціативи виникають навіть у сфері працевлаштування. Студентський лідер, прагнучи допомогти випускникам, самостійно організував закритий вечір кар’єри для свого напряму. Керівник офісу працевлаштування спочатку висловив претензії щодо проведення незатвердженого заходу, але пізніше приписав успіх події своєму підрозділу.
Фінансовий дефіцит та заповнення академічних прогалин
Фінансовий тиск істотно ускладнює навчання. За наявними даними, державна пільгова позика на проживання (maintenance loan) не покриває реальних витрат студентів щонайменше на 10 000 фунтів стерлінгів на рік. Через це багатьом доводиться працювати на нічних або ранніх змінах — наприклад, у пекарнях супермаркетів з 4:30 ранку до початку занять.
В умовах скорочення університетських бюджетів, звільнення викладачів та закриття вакансій студенти організовують взаємодопомогу в навчанні: діляться конспекти, використовують штучний інтелект для отримання зворотного зв’язку та пояснень, які раніше мали надавати особисті наставники. Вони також створюють власні бази даних стажувань та перенаправляють вакансії керівникам програм, щоб наступні курси мали більше можливостей для практики.
Автори звіту називають цей феномен концепцією «збери свій університет сам» (bring your own university). Здобувачі освіти вимушено створюють академічну, соціальну та фізичну інфраструктуру замість закладів вищої освіти, чия маркетингова реклама обіцяє повне забезпечення та комфортні умови.
Дата публікації джерела: 27.08.2026 23:00.
Джерело: wonkhe.com
