Здатність закладів вищої освіти ефективно закуповувати послуги та формувати партнерства стає ключовим чинником їхньої стабільності та розвитку. Закупівлі перестають бути лише технічним процесом зниження витрат і перетворюються на стратегічний інструмент для створення нових освітніх програм, залучення ресурсів і виконання суспільної місії. Джеймс Коу переконує, що у період фінансового тиску університети мають шукати нові моделі співпраці, де партнерські угоди виходять далеко за межі простих фінансових розрахунків.
Економічні важелі та суспільна відповідальність вишів
Університети є потужними економічними рушіями, які не лише навчають і проводять дослідження, а й витрачають значні кошти на ринку. Звіт Манчестерського університету (University of Manchester) за 2025 рік демонструє понад 880 мільйонів фунтів стерлінгів економічного впливу через операційні та капітальні видатки. Проте далеко не кожні витрати мають однакову цінність для суспільства, навіть якщо вони генерують однаковий обсяг фінансових показників.
Наприклад, університет міг би отримати прибуток від партнерства з букмекерськими конторами чи тютюновими лавками, створити робочі місця та показово збільшити додану вартість у річному звіті. Однак використання публічних коштів для підтримки бізнесу із сумнівними соціальними наслідками та шкодою для клієнтів є неприпустимим. Заклади вищої освіти мають зобов’язання перед суспільством та студентами, чиї кошти за навчання не повинні спрямовуватися на підтримку сумнівних ділових практик. Обираючи партнерів, виші повинні враховувати моральні, соціальні та економічні цінності.
Закупівля освітніх послуг і якість навчання
Вища освіта суттєво відрізняється від більшості великих покупців, оскільки закуповує широкий спектр нематеріальних товарів і послуг. Якщо придбання витратних матеріалів чи картриджів для принтерів вимагає лише чітких критеріїв вартості, швидкості доставки, екологічності та сервісу, то купівля освітніх послуг є набагато складнішим завданням.
Шукаючи шляхи розширення діяльності, заклади освіти розглядають партнерство з коледжами, провайдерами професійної підготовки чи підготовчих курсів. У таких випадках необхідно домовлятися не лише про кількісні показники — кількість студентів, успішність та випуск, а й про якість навчального досвіду. Хоча заклади вищої освіти мають досвід забезпечення якості, оцінити реальний рівень партнерської програми буває важко до моменту її безпосереднього запуску.
Досвід Університету Сандерленда у сфері охорони здоров’я
Правильно організований тендер чи договір про надання послуг дозволяє університетам впроваджувати нові методи викладання. Яскравим прикладом такої співпраці є взаємодія Університету Сандерленда (University of Sunderland) із медичним трестом Northumbria Healthcare NHS Foundation Trust.
Університет було обрано для спільного створення освітніх програм завдяки його «сильним результатам і досвіду у наданні інноваційної медичної освіти та ініціатив змішаного навчання». Завдяки перемозі у конкурентному тендері вдалося створити цілу низку навчальних програм безпосередньо там, де перебувають студенти, забезпечити розвиток необхідних практичних навичок і відкрити спеціально обладнані приміщення. Цей приклад показує, як закупівля через тендер може відповідати потребам і цінностям обох організацій.
Потенціал університетів як постачальників послуг
Університети є унікальними публічними інституціями, які одночасно навчають, займаються наукою, надають робочі місця, купують та продають товари і послуги. В умовах, коли фінанси вищої освіти перебувають під загрозою, застарілі бізнес-моделі стають неефективними. Скорочення витрат не повинно зачіпати ті сфери, де заклади спроможні отримувати дохід і створювати нові послуги для громади.
Один вдало продуманий тендер може стати стартом довготривалого партнерства з вигодою для кількох сторін. Університети можуть виступати не лише покупцями, а й постачальниками ширшого спектра послуг для різноманітних клієнтів. Більше про практичні аспекти розбудови співпраці планується обговорити на заході The Collaboration Event у Лондоні 3 листопада.
Для керівників освітніх закладів, академічних партнерів та провайдерів послуг цей підхід означає необхідність переосмислення процедур закупівель. Замість сприйняття тендерів як формальної бюрократії, адміністраціям вишів варто використовувати закупівлі як інструмент стратегічного розвитку, пошуку інноваційних форматів викладання та розширення суспільної користі освіти.
Дата публікації джерела: 09.10.2026 00:19.
Джерело: wonkhe.com
