Незважаючи на роки реформ та інтеграційних програм, соціальне походження молоді залишається ключовим чинником під час вибору вищої освіти та вступу до найпрестижніших університетів.
Особистий досвід Ханни Роллі та роль сімейного прикладу
Дослідниця Ханна Роллі на власному прикладі описує проблему соціальної мобільності. Зростаючи у багатодітній родині з низьким доходом, де батько втратив бізнес, вона з дитинства зіштовхнулася з матеріальними труднощами та упередженим ставленням у школі. Для дітей із незахищених верств населення бачення власного майбутнього зазвичай обмежене найближчим оточенням, а робота у сфері торгівлі чи на виробництві вважається єдиною доступною альтернативою.
Переломним моментом у житті авторки стало рішення її матері в майже 14-річному віці доньки вступити на підготовчий курс для здобуття вищої освіти. Отримання матір’ю університету та успішне складання іспитів показали дитині, що вища освіта є реальною можливістю, а не недосяжним привілеєм. У результаті троє з чотирьох дітей у родині згодом також здобули вищу освіту. Це підтверджує, що орієнтири молоді формуються через видимість освітніх шляхів у родинному чи шкільному оточенні.
Статистика вступу: нерівність між державними та приватними школами
Статистичні дані Міністерства освіти Великої Британії демонструють глибокий розрив у доступі до вишів із високими вимогами до абітурієнтів. Лише 4,6% молодих людей, які у 15 років мали право на безкоштовне шкільне харчування, до 19 років вступають до найпрестижніших університетів. Серед підлітків без такої пільги цей показник становить 13,9%.
Нерівність ще виразніша у розрізі типів навчальних закладів. З приватних незалежних шкіл до високорейтингових університетів зараховують 57,9% випускників, тоді як із неселективних державних шкіл — лише 20,4%. Згідно з дослідженнями Інституту фіскальних досліджень, випускники селективних закладів отримують суттєву фінансову віддачу протягом життя, хоча Інститут роботодавців для студентів фіксує падіння реального рівня початкових зарплат за останнє десятиліття.
Різниця у підходах до профорієнтації та проблема «реалістичності»
За спостереженнями Ханни Роллі, у закладах для незахищених верств населення молодь часто закликають бути «реалістичними» та обирати професійні чи технічні спеціальності. Водночас у дорогих приватних школах учнів заохочують до допитливості, академічних досліджень, дебатів та мистецтва, зберігаючи для них широкий вибір майбутніх професій.
Сучасна тенденція популяризації професійно-технічної освіти та скепсис щодо вищої освіти нерідко спрямовані саме на вихідців із робітничого класу. Замість ліквідації освітньої ієрархії відбудеться лише її переформатування, якщо незаможні студенти масово обиратимуть лише технічні спеціальності, а діти із заможних родин — провідні університети.
Ключові висновки та критерії справжньої рівності
Справжнє розширення доступу до освіти полягає не просто в інформуванні наприкінці шкільного навчання, а у довготривалій підтримці, формуванні інфраструктури можливостей та усуненні бар’єрів на кожному етапі розвитку дитини.
- Паритет між академічним та професійно-технічним навчанням настане лише тоді, коли дітей юристів, лікарів та науковців заохочуватимуть до технічних спеціальностей із тим самим ентузіазмом, що й дітей робітників.
- Учні з незахищених категорій мають бути представлені у найпрестижніших університетах у кількості, яка відповідає їхньому таланту та потенціалу, а не соціальному стану.
- Порадам щодо «реалістичного» вибору вишу чи кар’єри слід протиставити розширення горизонтів і підтримку прагнень кожної молодої людини незалежно від статків її родини.
Дата публікації джерела: 16.10.2026 00:30.
Джерело: wonkhe.com
