Розрив у результатах випускних іспитів A-level між Лондоном та найменш успішними регіонами Англії досяг 9,6 відсоткового пункту — це найбільший показник з моменту запровадження нинішньої системи оцінювання у 2010 році. Така ситуація посилила дискусію щодо необхідності децентралізації управління освітою для молоді віком від 16 до 19 років.
Рекордна прірва в оцінках та стагнація регіонів
Згідно з останніми даними, у Лондоні 32,7% відповідей на іспитах A-level отримали найвищі оцінки A або A*, що є найкращим результатом серед усіх англійських регіонів. Для порівняння, у Північно-Східній Англії та Східному Мідлендсі цей показник становить лише 23,1%, причому Східний Мідлендс продемонстрував найбільше падіння серед усіх регіонів.
Аналітики зазначають, що розрив стрімко зростає у динаміці. До пандемії різниця між Лондоном та Північним Сходом становила 3,9 відсоткового пункту, а на рівні найвищої оцінки A* зросла з 2 до 5,1 пункта. Північний Схід залишається єдиним регіоном, де частка найвищих балів не піднялася суттєво вище від базового рівня 2019 року, який організація Schools North East вже тоді називала неприйнятно нерівним.
Вступати до університетів водночас продовжує рекордна кількість випускників: UCAS зафіксував 255 130 зарахованих 18-річних абітурієнтів у Великій Британії, зокрема рекордні 20 280 осіб із найбільш неблагополучних районів за системою POLAR4. Однак дослідження організації TASO свідчить, що розрив у рівні вступу між найзабезпеченішими та найменш забезпеченими верствами населення залишається незмінним і становить близько 22 відсоткових пунктів.
Три системні причини освітнього дисбалансу
Експерти виділяють три головні причини освітньої нерівності. Перша з них — це фінансування. За даними Інституту фіскальних досліджень (IFS), приблизно половину з 9 мільярдів фунтів стерлінгів реального приросту шкільного бюджету з 2019–2020 років поглинули зростаючі витрати на особливі освітні потреби (SEND). При цьому фінансування коледжів у розрахунку на одного студента віком 16–19 років залишається на 13% нижчим за рівень 2009–2010 років. Водночас саме коледжі навчають найбільш уразливих студентів: у них лише 12,8% іспитів A-level отримали вищі бали порівняно з 48,6% у приватних школах.
Другий чинник полягає у плинності національних ініціатив. Державні програми рідко переживають міністрів, які їх започаткували. Наприклад, успішна програма London Challenge при спробі відтворення у Великому Манчестері показала менш стабільні результати, оскільки нові методики просто не встигли закріпитися через політичні цикли Вестмінстера.
Третя проблема пов’язана з місцевими ринками праці та соціально-економічним становищем. Аналіз видання Schools Week підтверджує, що академічні результати тісно пов’язані з бідністю та слабкістю регіональної економіки. Зараз у Британії один мільйон молодих людей перебуває у статусі NEET (поза навчанням, роботою чи тренінгами), а звіт Алана Мілберна попереджає, що до початку 2030-х років ця цифра може зрости до 1,25 мільйона.
Манчестерська модель та план Енді Бернема
У відповідь на ці виклики мер Великого Манчестера Енді Бернем у своїй книзі «Прямуй на північ» (Head north), написаній спільно з мером Ліверпуля Стівом Ротерамом у 2024 році, запропонував реструктуризувати освітню систему. Основна ідея полягає у відмові від уявлення про університет як єдиний пріоритетний шлях та забезпеченні рівноцінності технічної та академічної освіти.
З вересня 2024 року у десяти пілотних школах стартував Манчестерський бакалаврат (MBacc), який має сім напрямів, орієнтованих на ключові сектори зростання місцевої економіки. Повний запуск програми заплановано на 2030 рік. Крім того, з 2028 року школи по всій Англії мають адаптувати навчальні програми для учнів старше 14 років відповідно до потреб місцевого ринку праці.
Прийнятий Закон про децентралізацію та розширення прав громад в Англії вже передав місцевим органам влади управління бюджетами на освіту дорослих та розробку регіональних планів навичок. Проте шкільна та вища освіта поки залишаються у центральному підпорядкуванні.
Нові завдання для університетів та регіональна координація
Передача повноважень у сфері освіти 16–19 років вимагатиме від вищих навчальних закладів перебудови своєї роботи. Університети у регіонах повинні готуватися до зростання кількості абітурієнтів із технічними профілями типу MBacc або кваліфікаціями T-levels, результати складання яких цього року зросли на 65%. Традиційні вступні вимоги, розраховані лише на три стандартні предмети A-level, потребують перегляду.
Водночас Служба регулювання вищої освіти (Office for Students) з 2027–2028 навчального року замінює програму Uni Connect регіональними партнерствами доступності. Також запроваджується система пільгового модульного фінансування Lifelong Learning Entitlement (LLE), яка прив’язана до пріоритетних регіональних навичок. Якщо мери отримають право визначати ці пріоритети, заклади вищої освіти без офіційного представництва у регіональних органах влади ризикують залишитися осторонь формування освітньої політики.
Експерти наголошують, що децентралізація освітніх повноважень для категорії 16–19 років має відбуватися поетапно та з дотриманням єдиних державних стандартів оцінювання. Головна мета реформи — змінити не просто того, хто керує системою з кабінетів, а забезпечити реальні рівні можливості для кожного випускника в усіх куточках країни.
Дата публікації джерела: 06.11.2026 00:20.
Джерело: wonkhe.com
