26 рівнів складності текстів, які десятиліттями використовували у шкільних програмах за системою Fountas & Pinnell, опинилися під загрозою остаточної відмови з боку освітян. Поштовхом до поновлення гострої дискусії стала книжка дослідника Тімоті Шанагана «Диференційоване читання, диференційоване життя» (Leveled Reading, Leveled Lives), опублікована 2025 року. Автор стверджує, що штучне обмеження школярів лише тими текстами, які відповідають їхньому поточному рівню, призвело до сповільнення прогресу та погіршення навичок розуміння прочитаного, що зафіксували національні оцінювання у США.
Критика рівневого читання та аргументи Тімоті Шанагана
На думку Тімоті Шанагана, замість утримання учнів у межах суворо визначених рівнів складного матеріалу, педагогам варто пропонувати складніші тексти у поєднанні з системною підтримкою вчителя. Саме такий підхід забезпечує знайомство з багатою мовою та стимулює розвиток академічних навичок. Шанаган піддає критиці популярну систему Fountas & Pinnell, яка розбиває літературу на 26 рівнів, позначених кольоровими мітками на полицях класних бібліотек. На його думку, такі системи спираються на суб’єктивні «стратегії» (як-от пошук головної думки чи мети автора), а не на конкретні «навички» (наприклад, декодування багатоскладових слів або аналіз інформаційного тексту).
Позиція Луїзи Бейгельман та реалії старших класів
Засновниця освітньої організації Storyshares Луїза Бейгельман опублікувала відповідь на працю Шанагана, наголосивши на тому, що критика науковця не враховує реалій сучасних навчальних кабінетів. Бейгельман виступає на захист мільйонів старших школярів, які досі мають труднощі з читанням. Вона вважає, що успішний розвиток і опанування грамотності потребують як належного рівня доступності матеріалу, так і відповідного виклику.
Хоча Шанаган робить виняток для наймолодших читачів (учнів дитячих садків та перших класів), визнаючи для них користь декодованих текстів, Бейгельман підкреслює: величезна кількість старших школярів фактично залишаються читачами-початківцями за рівнем базових навичок. Багато стандартних оцінювань для старших учнів не відокремлюють навички декодування від загальних знань про предмет чи словникового запасу, через що реальна проблема залишається непоміченою.
Модель «Канат читання» та дослідження декодування
У своїй аргументації Бейгельман посилається на концепцію, яку 2001 року запропонувала Холліс Скарборо у праці про зв’язок раннього розвитку мовлення з подальшими навичками читання. Візуальна модель «Канат читання» (Reading Rope) демонструє, що вправне читання складається з переплетення двох основних блоків: розуміння мови та розпізнавання слів.
До цих елементів належать такі складові:
- Фонологічна усвідомленість, декодування та автоматичне розпізнавання знайомих слів;
- Базові фонові знання про світ та словниковий запас;
- Граматична структура мови, вербальне мислення та розуміння принципів грамотності.
Важливість розпізнавання слів підтверджують і нові дані. У 2024 році Дослідницький інститут Educational Testing Services у співпраці з Фондом розширених освітніх досліджень і розробок опублікував звіт «Поріг декодування» (The Decoding Threshold). Співавторка дослідження Ребекка Сазерленд зазначила, що коли учень не здатен декодувати довгий і складний текст, усю увагу він витрачає лише на розпізнавання слів, через що стає неможливим усвідомлення змісту.
Що далі
Видання Education Next запросило Тімоті Шанагана відповісти на критику Луїзи Бейгельман та уточнити власну позицію щодо використання адаптованих текстів. Очікується продовження фахової дискусії про те, чи є місце доступним за складністю книжкам у навчанні дітей після третього класу, та як саме розрізняти суб’єктивні системи рівнів і об’єктивні послідовності розвитку навичок декодування.
Дата публікації джерела: 25.08.2026 09:00.
Джерело: educationnext.org
