Збереження історичної архітектури університетських кампусів дозволяє поєднати колоніальну спадщину з національною культурною ідентичністю. Яскравим прикладом цього є вежа з годинником Раджабаї в Університеті Мумбаї, яка отримала нагороду ЮНЕСКО за збереження культурної спадщини у 2018 році після масштабної реставрації 2015 року. Ця споруда є не просто архітектурною домінантою, а й символом глибокого переплетення західного дизайну та місцевого меценатства.
Британський проект без візиту архітектора
Заснований у 1857 році британською колоніальною адміністрацією, Університет Мумбаї став одним із трьох перших вищих навчальних закладів Індії поруч із вишами в Калькутті та Мадрасі. Для проектування кампусу запросили сера Джорджа Ґілберта Скотта — одного з найвідоміших британських архітекторів вікторіанської доби, автора вокзалу Сент-Панкрас, готелю Midland та меморіалу Альберта у Лондоні.
Скотт обрав для індійського університету готичний стиль, розробивши проекти будинку для урочистих церемоній, бібліотеки та вежі з годинником. Цікаво, що сам архітектор жодного разу так і не відвідав Мумбаї, виконуючи свої обов’язки дистанційно з Великої Британії.
Індійський внесок та зв’язок із родиною Кіплінга
Незважаючи на британський проект, безпосередньо втілювали ідею в життя місцеві фахівці. Будівельними роботами, які тривали з 1869 по 1878 рік, керував індійський цивільний інженер Рао Бахадур Рамчандар. Складне різьблення по каменю, що прикрашає вежу, виконали студенти Школи мистецтв імені сера Джамсетджі Джиджибхоя (відомої як Sir J J School of Art).
Викладачем цієї школи та керівником робіт із різьблення був професор Джон Локвуд Кіплінг — батько відомого письменника Редьярда Кіплінга. Цей навчальний заклад працює й досі, залишаючись одним із провідних мистецьких осередків регіону.
Меценатство Премчанда Ройчанда та турбота про матір
Зведення вежі опинилося під загрозою через нестачу коштів, проте проект урятував індійський бізнесмен Премчанд Ройчанд, який також був засновником Бомбейської фондової біржі. З загальної вартості будівництва у 550 тисяч рупій він пожертвував 200 тисяч рупій. Єдиною умовою мецената було надання вежі імені його матері — Раджабаї.
Історія заснування вежі має зворушливий підтекст. Мати бізнесмена була послідовницею джайнізму (течії Шветамбара) і за релігійними традиціями мала вечеряти суворо до заходу сонця. Оскільки вона була неписьменною і не мала змоги визначати час за книгами чи приладами, дзвін годинникової вежі слугував для неї орієнтиром. У XIX столітті дзвони вежі відтворювали 16 різних мелодій, що змінювалися чотири рази на добу.
Поштове свідчення епохи та освітній контекст
Прототипом для споруди заввишки 280 футів стала вежа Єлизавети в Лондонському парламенті, відома як Біг-Бен. Збереглися й архівні свідчення популярності цієї архітектурної пам’ятки. Поштова картка, відправлена у 1904 році з Мумбаї до острова Ґернсі адресатці місс Ґарднер, містить вигляд вежі та приватну записку того часу від відправника на ім’я Джим. Оскільки листівку було надруковано до 1902 року, її зворотний бік призначався виключно для адреси, а сам текст було розміщено на лицьовому боці.
Історія вежі Раджабаї демонструє, як університетські кампуси стають осередками збереження історичної пам’яті, де поєднуються академічні традиції, меценатство та унікальні архітектурні рішення. Відновлення подібних об’єктів та їх визнання на міжнародному рівні, зокрема нагородами ЮНЕСКО, підкреслює глобальну цінність кампусної спадщини як частини загальносвітової культури.
Дата публікації джерела: 09.10.2026 00:07.
Джерело: wonkhe.com
